Еволюція економічної моделі: від раціоналізму та Матриці – до Цивілізму та цифрового суспільства

 

Поленок С.П., Ратушин Ю.А.

 

Для світової політики питання щодо розширення економічної моделі, зміну її онтології та концептуальності є сьогодні центральним.

В економіці зараз переважають два напрями: 1) «економічний позитивізм», який спирається на раціоналізм та максимізацію прибутку; та 2) технократична концепція «цифрового порядку», представлена ​​моделлю Матриці та ідеями «Темного Просвітництва» (“Dark_Enlightenment”). Однак на питання майбутнього розвитку обидва ці напрями пропонують сьогодні онтологічно обмежені відповіді.

 

«Економічний позитивізм» стверджує, що економіка реалізується через формальні процедури ринку, усуваючи моральні та змістовні критерії. Це припускає існування економічно раціональних, але етично сумнівних норм, стандартів та законів.

 

Інший напрямок – концепція економіки як «цифрової Матриці» – апелює до універсального порядку у вигляді алгоритмізованого суспільства та передбачає розвиток через технології та тотальний контроль.

 

Обидві концепції страждають відсутністю міцної онтологічної основи: позитивізм перетворює економіку на форму інституційного волюнтаризму, а «цифровізація» неспроможна гарантувати інституційну універсальність норм, що необхідне для стійкості суспільства.

 

В умовах зростаючої складності та невизначеності необхідність забезпечення інституціалізації та універсальності норм неминуче призводить до етики. Саме використання етичних механізмів надає економіці онтологічну стійкість. Адже нормативну силу етики вписано в природу людини.

 

Тільки в рамках «етичної парадигми» в умовах сьогоднішньої системної кризи та глобальних трансформацій можливе універсальне та онтологічно обґрунтоване розширення економіки.

 

 

Онтологічні межі економічних концепцій

 

Дві концепції, що переважають у сучасній економіці, пропонують своє онтологічне бачення економіки:

a) концепція «економічного позитивізму», що базується на економічному волюнтаризмі та раціональності;

b) концепція «цифрової Матриці», що спирається на цифровий раціоналізм та алгоритмізацію.

 

При цьому очевидно, що обидві парадигми стикаються із серйозними обмеженнями, що не дозволяють сформувати універсальну, несуперечливу та онтологічно стійку модель економіки.

 

 

Онтологія «економічного позитивізму»

 

Економічний позитивізм є домінуючим напрямом. Його основною ідеєю є те, що економіка — це система формально встановлених ринкових норм, санкціонованих легітимними інститутами влади.

 

У рамках цієї концепції економіка ототожнюється із ринком, а ринок — із вираженням волі економічних суверенів. Таким чином, позитивізм усуває будь-який зв'язок між економікою та моральністю, зводячи нормативність виключно до процедури.

 

Економічний позитивізм передбачає, що єдиний спосіб забезпечити порядок та безпеку в суспільстві – це раціональність та прагнення до максимізації ефективності та прибутку. Прибуток стає найвищою нормою: «прибуток є вираження економіки».

 

Для цієї концепції смисли не існують поза прибутком, тому раціоналізм — і є норма, а бізнес — це діяльність, спрямована виключно на отримання прибутку.

 

Економічний позитивізм – це нормативна система, організована в ієрархію норм отримання прибутку.

 

Сутність позитивістського підходу полягає у формалістичній онтології економіки. Економіка сприймається не як відображення морального порядку, а як система норм, створених за певною процедурою. Таким чином, процедура забезпечує легітимність та підміняє справедливість.

 

Інакше кажучи, економіка втрачає своє ціннісне навантаження: її не можна оцінювати з погляду добра і зла, справедливості та несправедливості — лише за критерієм відповідності встановленій нормі.

 

Звідси виникають онтологічні підстави домінування економіки та ринку над індивідуумом.

 

Тому економічний позитивізм можна розглядати як сукупність норм, створюваних ринком і державою, заснованих на насильстві і примусі, і які дотримуються через страх, а не через обов'язок. Таким чином, позитивізм не стільки описує економіку, скільки нормалізує економічне панування.

 

 

Онтологія Матриці

 

Аналогічно, Матрицю можна розглядати як сукупність алгоритмів, створюваних цифровими платформами і державою. Ці алгоритми спираються на технології і контроль і дотримуються в силу паттернів, що нав'язуються.

 

 

Обмеженість позитивістського підходу та Матриці

 

Економічний позитивізм та Матриця, за всієї своєї формальної логіки та нормативної простоти, виявляються нездатними дати відповідь на фундаментальні питання розвитку та справедливості. Їх відстороненість від етики та трансцендентного виміру робить їх уразливими до свавілля, авторитаризму та маніпуляцій. Економіка, яка не має підстави вище, ніж прибуток і воля владних структур чи алгоритмів, легко перетворюється на засіб насильства, а не на справедливість.

 

Тому актуальною залишається критика позитивізму та Матриці: економіка, щоб бути стійкою та розвиватися, має бути не просто ефективною, але має бути обґрунтована морально, онтологічно. Інакше вона стає лише технікою управління та маніпуляцій, але не мірою справедливості та розвитку.

 

 

Цивілізм як форма розвитку

 

Альтернативою економічному позитивізму та цифровій Матриці, що редукують бізнес до дотримання норм та дотримання алгоритмів, є Цивілізм.

 

Цивілізм пропонує інший шлях обґрунтування норм через апеляцію до сутнісних характеристик людини. Такий підхід стверджує, що індивід не охоплюється нормативною формалізацією. Він дотримується етики та універсальних моральних принципів, властивих людині як розумній істоті, а тому має більш високий — апріорний — статус порівняно з раціоналізмом, нормами та алгоритмами.

 

Концепція Цивілізму пов'язує нормативний статус індивіда з людською природою. Передбачається, що кожна людина від народження має невід'ємні права — на життя, свободу, власність — і що ці права випливають із самої природи людини.

 

Державна влада не створює ці права, а лише зобов'язана захищати їх. Порушення державою природних прав робить її владу нелегітимною.

 

За Гегелем, економіка є об'єктивне буття свободи. Отже, лише норми, які виражають свободу, є справжніми.

 

Можна розрізняти «свободу» як: 1) категорію розуму та 2) «норми» як форму її вираження в інститутах. Таким чином, норма може бути неправовою, якщо вона спотворює або пригнічує розумну природу свободи. Подібний підхід дозволяє говорити про «неправомірні норми» — незважаючи на їхню легітимність.

 

Таким чином, у концепції Цивілізму розум не просто інтерпретує норми, а є критерієм розрізнення між справжнім правом та його спотвореними формами.

 

 

Онтологічна залежність суспільства від трансцендентного

 

Економіка позитивізму та Матриця не здатні дати переконливої ​​відповіді на запитання — чому і на якій підставі ті чи інші моральні принципи мають бути обов'язковими.

 

У цьому контексті виникає нездатність індустріального суспільства забезпечити об'єктивну і універсальну нормативну силу закону. Іншими словами, без звернення до онтологічно незалежної моральної істини та етики — саме право і закон індустріального суспільства залишаються довільними, хоч би як раціонально вони були сформульовані.

 

Таким чином, економічний позитивізм і Матриця виявляються обмеженими, тому що редукують економіку до норм і алгоритмів.

 

Отже, якщо виключити трансцендентний вимір та етику — економіка, побудована на основі норм та алгоритмів, не може бути джерелом справжнього розвитку, вона лише означає санкціоновану поведінку. У цьому сенсі економічні норми та алгоритми втрачають статус етичного обов'язку та стають інструментом соціальної дисципліни.

 

 

Логічні межі нормативної системи

 

Одна з найбільш серйозних методологічних труднощів полягає в нездатності логічно обґрунтувати перехід від раціональних норм та алгоритмів до етичної чи правової поведінки.

 

Навіть якщо людина схильна до співпраці, прагне свободи або має вроджене моральне почуття, з цього не випливає, що вона повинна бути справедливою, допомагати іншим або поважати чужі права.

 

Тому будь-яка нормативна система, що не спирається на ціннісну (трансцендентну, етичну) основу, виявляється внутрішньо умовною.

 

В існуючій онтології будь-яка норма неминуче редукується до вираження колективних переваг, історичної традиції, соціального договору чи психологічної мотивації. Однак ці форми не є достатніми підставами для універсального і безумовного права, обов'язку та розвитку.

 

Саме тому сьогоднішні концепції розвитку, незважаючи на свою раціоналістичну та гуманістичну спрямованість, виявляються вразливими. В них відсутнє джерело, здатне гарантувати об'єктивну значимість правових норм і стимулів розвитку.

 

 

Етична (трансцендентна) основа розвитку

 

Сучасний економічний позитивізм та концепція Матриці залишаються всередині замкнутої раціоналістичної парадигми. Такий підхід позбавлений онтологічної глибини, оскільки не зважає на етику (трансцендентність), яка неминуче виникає сьогодні під впливом технологій та інновацій.

 

Так, наприклад, цифровий простір створює безліч інтерпретацій реальності, які не є наслідком ні логічних, ні емпіричних процесів.

 

Цифровий простір має онтологічну незалежність, тобто його існування та дії не обумовлені нічим ззовні. Тільки його внутрішні процеси можуть бути основою об'єктивної, універсальної та невідмінної нормативності.

 

Тому будь-яка спроба вивести нормативність з раціоналізму неминуче призводить до безвиході: норми, виведені з кінцевого, не можуть мати нескінченну обов'язкову силу і виступати джерелом морального обов'язку.

 

Це підкреслює важливу ідею: будь-яка нормативна система, позбавлена ​​опори на етику (трансцендентне), виявляється внутрішньо вразливою до ідеологічного конструювання та політичного насильства. Вона може бути легальна, але не справедлива; ефективна, але не істинна; обов'язкова, але не моральна.

 

 

Етика як основа нормативної сили та універсальності

 

Правова парадигма Цивілізму пропонує іншу модель: етика існує не тому, що її сформулював розум, узаконив суверен або реалізували алгоритми, а тому, що вона відповідає природі людини.

 

Етиці не потрібно бути виданою парламентом, щоб бути обов'язковою; вона не вимагає соціологічного підтвердження, щоб бути істинною; і не потрібні алгоритми, щоби бути ефективною.

 

Етика – це не просто регулятор суспільних відносин, а вираз глибшого морального порядку, пов'язаного з природою людини. У цьому сенсі етика створює нормативний горизонт всієї людської діяльності.

 

Таким чином, саме етика та трансцендентні смисли здатні забезпечити ту універсальність та внутрішню нормативну силу, якої прагнуть економічні концепції. Лише через апеляцію до етичного початку можливе використання норм, обов'язкових для всіх людей у всі часи, незалежно від культури, епохи, мови чи устрою політичної влади.

 

У цьому контексті можна стверджувати, що етика пропонує не окрему альтернативу, а онтологічно обґрунтовану модель, в якій мораль, право та буття поєднуються в єдиній системі координат. Тут не розум панує над природою, і суверен — над розумом, а етика — виступає критерієм розрізнення справедливого і несправедливого, правового і неправового, належного і неналежного.

 

 

Етика як онтологічна категорія

 

Сучасна економіка, схильна до технологічних трансформацій, стикається з глибокою нормативною порожнечею. У спробі звільнитися від трансцендентних етичних підстав вона спирається або на формальну структуру влади (у позитивізмі), або на абстрактний раціоналізм (у різних версіях Матриці). Однак в обох випадках економіка втрачає свою онтологічну міцність, редукуючись до інструменту управління.

 

Тим часом у філософії, починаючи з давніх-давен і до сучасних мислителів, підкреслюється, що справедливість і право не винаходяться людиною, а розкриваються як відображення внутрішньої якості людини. Добро в такій системі не просто краще, воно об'єктивне і незмінне, тому що вкорінене в природі людини.

 

Отже, розрізнення справедливого та несправедливого, правового та неправового, морального та аморального в цій системі координат носить не суб'єктивний, а онтологічно обумовлений характер. Закон має обов'язкову силу лише остільки, оскільки він відповідає етиці, а не просто тому, що його видав парламент чи він схвалений більшістю, чи вбудований у алгоритми.

 

 

Сучасна нормативна вразливість

 

Економічний позитивізм і Матриця стверджують, що норма це те, що встановлено компетентним органом влади або вбудоване в алгоритм. Норма є легітимною, якщо вона санкціонована системою – незалежно від її змісту, справедливості чи розумності. Цей підхід, незважаючи на логічну стрункість, виявляється байдужим до питання справедливості: норма може бути аморальною, несправедливою, репресивною — але вона, як і раніше, залишатиметься нормою в очах суспільства.

 

Подібні спроби не забезпечують стійкості, яка об'єктивно зобов'язує до виконання норм.

 

І тут норма втрачає свою опору. Вона більше не пов'язана з добром як онтологічною категорією, а стає інструментом упорядкування суспільних процесів. Норма стає тим, що забезпечує контроль, безпеку, стійкість системи, але вже не виражає справедливість як моральну істину. Це і є те, що можна позначити як «нормативні злидні»: нездатність довести, чому саме цей закон, норма чи алгоритм мають бути прийняті, виконані та визнані обов'язковими через внутрішній обов'язок, а не зовнішній примус.

 

 

Норма без етики: релятивізм і свавілля

 

В умовах інновацій глобалізованого та гіперзв'язаного світу всі нормативні системи стають історично та культурно відносними.

 

Норма — це договір між учасниками, або наказ найсильнішого. Нормативність у кращому разі перетворюється на умовну процедуру (наприклад, дотримання конституції), у гіршому — на виправдання репресій під виглядом правопорядку.

 

Таким чином, у позитивістській логіці норма зобов'язує тому, що за нею стоїть сила; у раціоналістичній — тому що вона раціонально обґрунтована; але у обох випадках норма не вимагає підпорядкування совісті. Вона може бути ефективною, але не справедливою. Вона може бути легальною, але не морально обов'язковою.

 

Саме це наголошує антропологія: без апеляції до етики (трансцендентного джерела) будь-яка нормативна система стає вразливою для свавілля, ідеологізації та маніпуляції. Норма, позбавлена ​​етичної підстави, перестає бути виразом обов'язку і перетворюється на форму примусу.

 

 

Моральний вимір економіки

 

Економіка не просто повинна забезпечувати розвиток, вона повинна розрізняти, який розвиток заслуговує на увагу. Право на розвиток – це не просто механізм, а відображення етичного виміру справедливості в суспільстві. Воно вимагає не тільки зовнішнього виконання, а й внутрішньої згоди, заснованої на совісті індивідуума.

 

Саме відсутність морального виміру у сьогоднішніх економічних теоріях і робить їх нормативно слабкими. Вони не мають місця для етики — категорії, яка історично формувала європейську свідомість. Коли економіка більше не співвідноситься з моральністю та етикою, вона стає результатом волі більшості, або продуктом інженерії влади. В обох випадках вона втрачає здатність до розвитку в цілому.

 

 

Подолання проблем розвитку – розширення онтології
Розгортання цифрової інституційної інфраструктури: цифрова власність, інституційний дохід та екосистема штучного інтелекту

 

Вирішенням проблем розвитку є розгортання нової системи глобального управління – цифрової інституційної платформи (c3n.info), яка виступить глобальним суб'єктом відповідальності, забезпечить інноваційну дворівневу архітектуру управління, нову систему міжнародної безпеки, вирішення геопланетарних проблем, а також вбудовування етики у патерни економічної взаємодії.

 

Проєкт передбачає створення нової міжнародної організації для забезпечення наднаціональної юрисдикції та простору глобальної взаємодії між інноваторами, державою та бізнесом, а також запровадження нових соціальних гарантій.

 

Цифрова інституційна платформа розширює онтологію економічного простору за рахунок впровадження цифрової власності та поліцентричних інститутів, що забезпечують управління, самоорганізацію та володіння персональними патернами штучного інтелекту. Спільно це створює екосистему глобальної економічної взаємодії з використанням інституціоналізованого штучного інтелекту.

 

Економічна взаємодія в рамках такої цифрової платформи генерує інституційний дохід, який розподіляється між учасниками для стимулювання розвитку, забезпечення безпеки, а також соціальної та економічної стійкості. 

 

Такий Проєкт не вимагає фінансування та інкапсулює існуючі інновації та технології в рамках єдиної поліцентричної архітектури безпеки та розвитку. Проєкт виступає інституційним мостом між етикою, технологіями та цивілізаційним розвитком.

 

 

Висновок

 

Сучасна економіка, що спирається на економічний позитивізм та модель Матриці, виявляється нездатною надати концепцію розвитку. Вона замикається на раціоналізмі та алгоритмах, не апелюючи до інших – етичних, трансцендентних та ціннісних – джерел розвитку.

 

Позитивізм та Матриця підмінюють розвиток процедурою, алгоритмом та авторитетом, легітимуючи будь-яку норму, оформлену формально або у вигляді алгоритму.

 

Внаслідок такого підходу в економіці відсутня стійка онтологічна основа, а діяльність зводиться до свавілля та маніпуляцій.

 

На противагу цьому Цивілізм і нове цифрове суспільство стверджують, що справжнє право, розвиток і безпека вкорінені в «суверенітет особистості», який відображає об'єктивний моральний порядок. У такій парадигмі різниця між справедливим і несправедливим ґрунтується не на погляді, владі чи алгоритмі, а на етиці, іманентно закладеній у кожній людині.

 

Таким чином, тільки в рамках етичної онтології можливий стійкий та безпечний розвиток, який спирається на норми та закони, що забезпечують універсальний порядок.