Житомирський обласний центр здоров’я

АДЕНОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ

(пам’ятка для працівників ПМСД, дитячих закладів)

Коли настають холоди, багато людей, насамперед з ослабленим імунітетом, «підхоплюють» застуду, нежить, починають чхати, кашляти. У цей же час зростає кількість випадків найбільш поширеного захворювання очей – кон’юнктивіту.

Синоніми такої застуди - аденовірусної інфекції: гостра фарингокон’юнктивальна лихоманка, гострий гарячковий фарингіт, гострий фолікулярний кон'юнктивіт, епідемічний кератокон'юнктивіт. Аденовірусна інфекція – це гостре гарячкове (з високою температурою тіла) захворювання, при якому уражуються слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, очей,  кишківника.

Актуальність. Аденовірусну інфекцію реєструють в усіх країнах світу. Високою є її питома вага у структурі гострих респіраторних вірусних інфекцій. Тому понад 50 % дітей у віці від 6 місяців до 1 року уже мають антитіла до одного чи двох типів вірусу, а у віці до 5 років антитіла до декількох типів вірусів виявляють у більшості дітей.

В осінньо-зимовий період, коли підвищується захворюваність на грип та ГРВІ, аденовірусну інфекцію діагностують під діагнозами тонзиліту, кон'юнктивіту, пневмонії, діареї та ін.

Аденовіруси термостійкі. При +56 °С вони гинуть протягом 30 хв, в умовах кімнатної температури зберігаються протягом 10-14 днів, у водопровідній воді – до 80 днів, а окремі типи – й до 110 днів. Швидко знищуються дезинфікуючими розчинами.

Сприйнятливість до аденовірусів висока. Натомість майже все доросле населення має антитіла. Діти уже в перші роки життя зустрічаються з одним, а то і з декількома типами вірусу, що підтверджує наявність антитіл у їхній крові.

Імунітет після перенесеної інфекції стійкий і тривалий до типу вірусу, що спричинив захворювання. Несприйнятливість формується гуморальними антитілами та клітинною стійкістю. Остання створює умови, за яких вірус втрачає здатність вступати у взаємодію з клітинами. Віруснейтралізуючі антитіла досягають високих титрів і носять типоспецифічний характер, тобто імунітет, вироблений проти певного типу вірусу, не запобігає зараженню іншими.

Джерелом збудника є людина з яскраво вираженим або прихованим перебігом інфекції. Виділення аденовірусів переважно припиняється ще до закінчення хвороби, хоча у деяких хворих може тривати й місяцями. Особливо довго вірус зберігається у мигдаликах дітей і дорослих людей при хронічних тонзилітах. Часто гостра аденовірусна інфекція може переходити у хронічну форму, що забезпечує тривале зберігання збудника в колективі. У літературі є повідомлення про трансплацентарну передачу аденовірусів. Інкубаційний період триває в середньому 5-14 днів.

Аденовіруси багатьох типів можна виділити від мавп, сільськогосподарських тварин, птахів, гризунів, але їх значення як джерела збудника для людини не доведено.

Механізм передачі. Оскільки збудник міститься у. слизі верхніх дихальних шляхів, а захворювання супроводжується чханням, кашлем, є підстави стверджувати про домінування крапельного механізму передачі. Можливі також передача через предмети побуту, занос збудника на кон'юнктиву очей через забруднені руки. Аденовіруси можуть потрапляти на кон'юнктиву очей, у рот і травний канал через забруднену воду плавальних басейнів. Вірус, розмножуючись у клітинах епітелію травного каналу, потрапляє в фекалії, а з ними — на об'єкти навколишнього середовища, що дозволяє говорити про фекально-оральний механізм його передачі.

Професіональних груп з високим ризиком захворювання не виявлено, однак серед працівників дитячих закладів питома вага осіб, які мають антитіла до декількох типів вірусу, завжди висока.

Особливості епідемічного процесу. Аденовірусна інфекція проявляється спорадичними (поодинокими) випадками та епідемічними спалахами, які мають обмежено територіальний характер. Частіше зустрічаються сімейні осередки з переважаючим ураженням дітей - тому спалахи інфекції виникають серед дітей у дошкільних та шкільних закладах. У зв'язку з тривалим періодом інкубації і наявністю здорових носіїв збудника, яких часто не виявляють і не ізолюють, спалахи розвиваються мляво і завершуються протягом декількох тижнів.

Сезонність аденовірусних захворювань співпадає з підвищенням захворюваності на грип та ГРВІ в осінньо-зимовий період, хоча випадки захворювань трапляються і у весняно-літні місяці.

Протиепідемічні заходи включають поточну дезінфекцію в осередках, особливо коли хворого не госпіталізують. В домашніх умовах хворому виділяють окремий посуд, який після кожного використання кип'ятять, окремий рушник, постіль та інші предмети побуту.

У дитячих колективах з метою своєчасного виявлення та ізоляції хворих дітей ранком при поступленні їм проводять термометрію. Батьків розпитують про стан здоров'я дітей.

У приміщенні, де був хворий, проводять поточну дезінфекцію, яка включає вологе прибирання із застосуванням мильно-содових розчинів. Кімнати опромінюють бактерицидними лампами. Рушники необхідно міняти щоденно. Регулярно проводять термометрію. Обслуговуючий персонал повинен працювати у марлевих масках.

У дитячих дошкільних колективах виявлених хворих негайно переводять в ізолятори до госпіталізації або ізоляції у домашніх умовах. На групу, у якій перебував хворий, вводять карантин протягом 14 днів, починаючи з дня вилучення останнього хворого. Проводять ізоляцію груп дітей не лише у приміщеннях, але й на майданчиках, де діти граються.

Білизну, постіль у дитячих та лікувальних закладах замочують і кип'ятять в 1 % розчині соди. Матраци, подушки, ковдри знезаражують у дезинфекційних камерах. Проводять кип’ятіння питної води і знезараження води у плавальних басейнах.

В інфекційних лікарнях хворих ізолюють у боксах або спеціально виділених окремих кімнатах, у яких також регулярно проводять поточну дезінфекцію.

Специфічна терапія ще не розроблена. Раннє введення гаммаглобуліну або інтерферону може значно полегшити перебіг хвороби. При кератокон'юнктивітах призначають противірусні препарати у вигляді крапель та мазей.

Специфічна профілактика. Розроблені атенуйована жива та інактивована вакцини для активної імунізації проти аденовірусної інфекції. Обидві вакцини вміщують антигени вірусів, які найчастіше уражають людину. Доведено їх профілактичну цінність, але широкого практичного використання вони не набули.

Епідеміологічний нагляд включає ранню діагностику та ізоляцію хворих. Госпіталізації підлягають діти з важким перебігом, ускладненнями. У період сезонного підвищення захворюваності (осінньо-зимові місяці) в дитячих закладах регулярно необхідно проводити вологе прибирання приміщення, провітрювати, дотримуватися карантинного режиму.

З метою ранньої діагностики використовують експрес-методи дослідження мазків із носа.

Найбільшою небезпекою для зору людини є аденовірусний кон’юнктивіт. Передається захворювання повітряно-краплинним шляхом, а також при безпосередньому контакті з носієм інфекції, при порушенні правил гігієни. Дуже швидко поширюється у колективах, особливо в дитячих, та у сім’ях. Час з моменту зараження до появи перших ознак захворювання – 5-12 годин.

Кон’юнктивіт  проявляється відчуттям «піску» в очах, вираженим набряком і почервонінням слизової, нерідко утворюються дрібні множинні крововиливи. Виділення з ока – незначні, желеподібні. Якщо до цих симптомів додаються нежить, нездужання, біль у горлі, підвищення температури тіла до 38 ⁰С, то це – фарингокон’юнктивальна лихоманка. Лікування призначають комплексне. Ефективним є часте використання противірусних очних крапель та мазей. Одночасно приймають протизапальні та вітамінні препарати.

Оскільки захворювання дуже заразне, хворого бажано ізолювати, забезпечити його індивідуальним рушником, посудом, обов’язково мити руки після контакту з ним. При закапуванні не можна торкатися повік піпеткою. На хворе око не слід накладати пов’язку. Людям, які носять контактні лінзи, під час лікування краще користуватися окулярами або одноденними лінзами.

Аденовірусний кон’юнктивіт триває 5-8 днів і зникає безслідно при виконанні всіх рекомендацій лікаря-офтальмолога. Ускладнення (порушення цілісності рогівки) зустрічається дуже рідко, і лише при значному ослабленні імунітету.

2010 рік