Додаток 9
Введення сурфактанта
1. Загальні вимоги до введення сурфактанта
· Препарат сурфактант потрібно ввести якомога скоріше після визначення наявних показань.
· Вводити сурфактант слід лише після стабілізації клінічного стану дитини (нормальна температура тіла, відсутність метаболічних порушень, відсутність брадикардії, артеріальної гіпотензії тощо).
· Терапію екзогенним сурфактантом здійснюють за умови суворого і чіткого дотримання вимог стерильності на всіх етапах процедури.
· Препарат уводять ендотрахеально інстиляцією через зонд, уведений до ендотрахеальної трубки. Кінець зонда має ледь виступати за край трубки і знаходитись над біфуркацією трахеї. Перед уведенням до ендотрахеальної трубки зонд укорочують, щоб запобігти потраплянню сурфактанту до одного з головних бронхів.
2. Підготовка препарату до введення
· Безпосередньо перед використанням флакон з емульсією сурфактанту зігрівають у руках протягом щонайменше 10 хв, уникаючи його струшування.
· Визначають потрібну дозу препарату згідно рекомендацій виробника, використовуючи для розрахунку масу тіла дитини при народженні.
· Дотримуючись умов стерильності:
1) флакон перевертають догори дном, уникаючи струшування, і через голку великого діаметру (мінімум 20G) обережно набирають препарат у шприц;
2) визначають необхідну довжину ендотрахеального зонда (стерильний зонд діаметром 5-6 Fr уводять на всю довжину до стерильної ендотрахеальної трубки, розмір якої відповідає масі тіла дитини, після чого стерильними ножицями відрізають частину катетера, що виступає за межі кінчика трубки);
3) укорочений зонд приєднують до шприца з сурфактантом, заповнюють катетер емульсією і у разі потреби видаляють залишки препарату, залишаючи у шприці з катетером лише потрібну дозу сурфактанту.
· Інтубують трахею (профілактичне введення або лікування за допомогою СДППТ).
· Підтверджують прохідність і правильність положення кінчика ендотрахеальної трубки (ЕТТ) за допомогою аускультації і спостереження за рухами грудної клітки, а також за-уважують сантиметрову відмітку ЕТТ на рівні губ (у разі правильного місцезнаходження кінця трубки число навпроти мітки дорівнює 6 + маса тіла дитини в кілограмах).
· За вирішенням відповідального лікаря відсмоктують з ендотрахеальної трубки з дотриманням належних вимог.
3. Техніка профілактичного введення препарату
· Профілактичне введення препарату здійснюють в перші 15 хв життя дитини.
· Забезпечують положення дитини на плечах, фіксуючи голову по середній лінії.
· До ЕТТ вводять зонд, заповнений сурфактантом і приєднаний до шприца.
· Упродовж 2 - 3 секунд обережно вводять половину розрахованої дози сурфактанту, після чого відразу видаляють зонд, зберігаючи його стерильність, розпочинають ручну ШВЛ реанімаційним мішком, одночасно повертаючи новонародженого на один бік на 30 с.
· Ручну вентиляцію легень проводять з відсотком кисню, який попередньо використо-вувався, частотою приблизно 60 за хвилину і мінімальним тиском на вдиху, що забезпечує помітні екскурсії грудної клітки.
· Для вентиляції бажано використовувати реанімаційні мішки, що створюють позитивний тиск наприкінці видиху. Цей показник підтримують на рівні 4 - 5 см водн. ст.
· Після 30 с вентиляції знову забезпечують вихідне положення на спині і так само вводять другу половину дози, після чого відновлюють вентиляцію, одночасно повертаючи немовля на протилежний бік знову на 30 с.
· За умови стабільного стану дитини (адекватне самостійне дихання, рівень насичення гемоглобіну киснем [SpO2] > 88%, ЧСС ≥ 100 ударів за 1 хвилину) екстубують трахею і відновлюють СДППТ через носові канюлі.
4. Техніка лікувального введення препарату за умови попереднього лікування дитини за допомогою СДППТ
· Техніка ведення сурфактанта з метою лікування повністю відповідає положенням попереднього пункту 3.
5. Техніка введення препарату за умови попереднього лікування дитини за допомогою ШВЛ
· Безпосередньо перед уведенням препарату встановлюють частоту вентиляції 60 за 1 хв, тривалість вдиху - 0,5 с, FiO2 - 100%.
· Забезпечують положення дитини на плечах, фіксуючи голову по середній лінії. Від ЕТТ від’єднують дихальний контур і вводять зонд, заповнений сурфактантом і приєднаний до шприца.
· Упродовж 2 - 3 секунд обережно вводять половину розрахованої дози сурфактанту, після чого відразу видаляють зонд і, зберігаючи його стерильність, відновлюють ШВЛ, одночасно повертаючи новонародженого на один бік на 30 с.
· Вентиляцію продовжують щонайменше 30 с або до стабілізації стану дитини.
· Після цього знову забезпечують вихідне положення на спині і так само вводять другу половину дози сурфактанта, після чого відновлюють вентиляцію, одночасно повертаючи немовля на протилежний бік знову на 30 с.
· Вентиляцію продовжують щонайменше 30 с або до стабілізації стану дитини.
6. Додаткові заходи
· Під час уведення сурфактанту спостерігають за рухами грудної клітки і показником SpO2:
1) Зменшення амплітуди рухів грудної клітки може спричинюватись обструкцією дихальних шляхів сурфактантом.
2) Якщо ефективні рухи грудної клітки не відновляться на фоні ШВЛ, потрібно підвищити піковий тиск на вдиху на 1-2 см Н2О.
3) У випадку зменшення рівня SpO2 або появи ціанозу потрібно, перш за все, забезпечити адекватність рухів грудної клітки, а потім підвищити FiO2.
· Після введення сурфактанту необхідно уникати відсмоктувань з дихальних шляхів щонайменше протягом 2 год.
7. Повторне застосування препарату
· Якщо через 6 - 8 годин після першого введення препарату немовляті потрібно проводити ШВЛ з FiO2 ³ 30 %, щоб підтримати SpO2 > 88 %, слід повторно ввести сурфактант із дотриманням вище зазначених вимог.
· За наявності відповідних показань клінічне вирішення щодо повторного введення сурфактанту може бути прийнятим скоріше, ніж через 6 - 12 год після введення попередньої дози.
8. Сурфактантзберігаюча терапія
В комплексі лікувально-профілактичної допомоги новонародженим з розладами дихання доцільно аерозольне призначення фосфатидилхоліну, що сприяє відновленню ендогенного пулу сурфактанту та підсилює ефективність сурфактантної терапії [D].
|
Начальник Управління |
Р.О. Моісеєнко |