Затверджено
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
від 22.05.2009
№
356
ПРОТОКОЛ
НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ З ДІАБЕТичними комами
Код МКХ 10: Е 10., Е 11.0
Е 10.0 - Кома діабетична:
- з кетоацидозом або без нього;
- гіперосмолярна;
- гіпоглікемічна
Е 10.1 - діабетичний ацидоз, кетоацидоз (без коми)
Діабетичні коми – гострі ускладнення цукрового діабету:
- гіперглікемічна кома (кетоацидотична, гіперосмолярна, лактацидемічна)
- гіпоглікемічна кома
ДІАБЕТИЧНИЙ КЕТОАЦИДОЗ (ДКА) І КЕТОАЦИДОТИЧНА КОМА
Сфера дії протоколу: стаціонарна - реанімаційні відділення, палати інтенсивної терапії в ендокринологічних відділеннях, палати інтенсивної терапії ендокринологічних центрів.
Умови, за яких показане надання медичної допомоги
Спеціалізовані стаціонарні умови: діагностика, диференціальна діагностика, переведення хворого в ендокринологічне, хірургічне, нефрологічне, кардіологічне, неврологічне чи інші відділення різних медичних установ, ендокринологічні центри.
Основна причина - абсолютна або виражена відносна інсулінова недостатність
Провокуючі чинники:
1. Супутні захворювання (гострі запальні процеси, загостренні хронічних захворювань, інфекційні хвороби).
2. Порушення режиму лікування (пропуск або відміна введення інсуліну пацієнтами; помилки у призначенні або введенні дози інсуліну; введення непридатного за терміном дії або за умовами зберігання інсуліну; заміна одного препарату на інший, до якого хворий виявився нечутливим; несправності в системах введення інсуліну - шприц-ручках).
3. Недостатній контроль за рівнем глюкози в крові.
4. Хірургічні втручання і травми.
5. Вагітність.
6. Несвоєчасна діагностика ЦД, особливо типу 1.
7. Хронічна терапія антагоністами інсуліну (глюкокортикоїдами, діуретиками та ін.).
8. Несвоєчасне призначення інсулінотерапії при ЦД типу 2.
9. Стрес
|
Клінічна картина |
Спрага; Поліурія (з подальшою олігурією і анурією); Наростаюча сухість шкіри і слизових оболонок; Слабість, адинамія; Біль голови; Відсутність апетиту, нудота, блювота; Запах ацетону з ротової порожнини; Задишка з диханням Кусмауля; У 30-50% випадків - «абдомінальний синдром» з клінікою «гострого живота» (біль в животі, часта блювота, болючість і напруження черевної стінки, зменшення перистальтики та ін.). |
|
Загальний аналіз крові |
Лейкоцитоз |
|
Загальний аналіз сечі |
Глюкозурія; Кетонурія; Протеїнурія (непостійно). |
|
Біохімічний аналіз крові |
Гіперглікемія; Гіперкетонемія; Підвищення азоту сечовини і креатиніну (непостійно). |
|
Кислотно-лужний стан |
Декомпенсований метаболічний ацидоз. |
Лікування (клас ІІА, рівень доказовості В)
Основні компоненти:
1. Усунення інсулінової недостатності
2.
Боротьба з дегідратацією та гіповолемією
3. Відновлення електролітного балансу і кислотно-лужної рівноваги (КЛР)
4. Діагностика і лікування патологічних станів, що призвели до коми
На догоспітальному етапі або в приймальному відділенні:
1. Аналіз глюкози крові
2. Аналіз сечі на ацетон
3. Інсулін короткої дії 20 Од в/м , у дітей 1 Од/рік життя
4. 0,9 % розчин хлориду натрію в/в із швидкістю 1 л/год (дорослим).
5. Захист від переохолодження
У реанімаційному відділенні або відділенні інтенсивної терапії: Лабораторний контроль:
1. Експрес-аналіз глюкози крові - щогодини до зниження глікемії до 13-14 ммоль/л, потім – 1 раз в 2 години.
2. Аналіз сечі на ацетон (при можливості - кетонові тіла в сироватці) - 2 рази на добу (у перші 2 доби, згодом - 1 раз на добу).
3. Загальний аналіз крові і сечі; натрій і калій в плазмі крові, креатинін сироватки, газоаналіз і рН капілярної крові, коагулограма, ЕКГ.
4. Щогодинний контроль за діурезом (постійний сечовий катетер) до усунення дегідратації або до відновлення свідомості і довільного сечовипускання.
Регідратація
1. 0,9% розчин хлориду натрію (при рівні натрію плазми <150 ммоль/л) , з розрахунку 500 мл/час – дітям, 500-1000 мл/час - дорослим
2. 0,45% розчин хлориду натрію - гіпотонічний (при рівні натрію плазми > 150 ммоль/л)
3. При глікемії <14 ммоль/л - 5-10% розчин глюкози, можливо разом з фіз. розчином
4. Колоїдні плазмозамінники (при гіповолемії
- систолічний АТ <
Швидкість регідратації: перша година - 1000 мл фіз.розчину; друга і третя години - по 500 мл фіз.розчину; подальші години - по 300-500 мл фіз. розчину.
Швидкість регідратації коректується залежно від показника центрального венозного тиску або за правилом: об'єм введеної за годину рідини може перевищувати годиний діурез не більше ніж на 500-1000 мл.
Припиняють інфузію при можливості самостійного прийому рідини.
Пероральна регідратація: при тяжкій дегідратації та ацидозі проводиться лише маленькими частими ковтками прохолодної води; при клінічному покращенні, відсутності блювання -рекомендують фруктові соки, оральні регідратуючі розчини, тощо; об'єм рідини повинен відповідати розрахованій для внутрішньовенної регідратації.
Інсулінотерапія-режим малих доз
Протягом
першої години: 10-14 Од інсуліну короткої дії в/в струминно.Дітям інсулін короткої дії 0,1 од/кг/час в/в на
ізотонічному розчині хлориду натрію до зниження глікемії до 14 ммоль/л, використовуючи насос/перфузор.У
випадку, коли встановити ін фузійну систему не представляється можливим,
вводять інсулін короткої дії 0,25-1 од/кг в/м кожні 2-4 години. Якщо протягом 2
год
терапії
глікемію знизити не вдалося дозу інсуліна збільшують
вдвічі, при цьому рівень глюкози не повинен знижуватися більше ніж на 5,5 ммоль/год.
У подальші години (до зниження глікемії до 14 ммоль/л): інсулін короткої дії по 4-8 Од на годину (в середньому 6 Од/год) в/в безперервно за допомогою перфузора.
Приготування розчину інсуліну для перфузора: 50
Од інсуліну короткої дії, 2 мл 20 % сироваткового альбуміну
людини, довести загальний об'єм суміші до 50 мл з допомогою 0,9 % розчину хлориду натрію.
Приготування розчину для в/в крапельного введення інсуліну: на кожні 100 мл
0,9 % розчину хлориду натрію - 10 Од інсуліну короткої дії і 2 мл 20%
сироваткового альбуміну людини швидкість інфузії 40-80 мл/год).
За відсутності 20 % сироваткового альбуміну людини сорбція інсуліну на склі і пластику у флаконі та інфузійних системах становить від 10% до 50%, що затру днює контроль і корекцію введеної дози.
Якщо через 2 години після початку інсулінотерапії рівень глікемії не знижується, слід вдвічі збільшити дозу інсуліну.
Швидкість зниження глікемії - не більше 5,5 ммоль/л за годину і підтримувати на рівні не нижче 13-14 ммоль/л у тершу добу (при більш швидкому зниженні - небезпека синдрому осмотичного дисбалансу і набряку мозку).
При глікемії <14 ммоль/л - необхідно розпочати інфузію глюкози,
додаючи 3-4 Од інсуліну на кожні
Підшкірне введення інсуліну малоефективне через погіршення всмоктування (порушення мікроциркуляції).
Внутрішньом'язове введення інсуліну може застосовуватися при неможливості здійснення внутрішньовенної інсулінотерапії за схемою: початкова доза 20 Од інсуліну короткої дії в/м, а в подальшому - по 6 Од інсуліну короткої дії 1 раз на годину.
Після
стабілізації рівня глікемії не вище 10-12 ммоль/л,
нормалізації КЛР, відновлення свідомості і стабілізації
АТ - перехід на підшкірне введення інсуліну короткої дії (4-5 Од. кожну годину, доза - залежно від рівня глікемії). На додаток до
інсуліну короткої дії можливе введення фонового
(пролонгованого) інсуліну в дозах 10-12 ОД двічі на добу з першого дня після переходу на підшкірну інсулінотерапію.
Корекція
електролітних порушень
Оскільки
існує високий ризик швидкого розвитку гіпокаліемії,
тому внутрішньовенне крапельне введення препаратів калію, при збереженні
функції нирок, розпочинають одночасно з початком інсулінотерапії
з розрахунку:
|
К+ плазми, ммоль/л |
Швидкість введення хлориду калію (ммоль/л на год) |
|
|
|
|
При рН >7,1 |
|
|
|
<3,5 |
40,0 |
|
|
|
3,5 – 5,5 |
20,0 |
|
|
|
>5,5 |
Препарати калію не вводяться |
|
|
|
|
|
|
|
*40 ммоль хлориду калію міститься в 30,0 мл 10 % розчину хлориду калію.
Якщо рівень К+ плазми невідомий, в/в крапельне введення препаратів калію розпочинати не пізніше, ніж через 2 год. після початку інсулінотерапії під контролем ЕКГ і діурезу.
Корекція метаболічного ацидозу
Етіологічним лікування метаболічного ацидозу при кетоацидотичній комі є інсулінотерапія.
Показання до введення бікарбонату натрію суворо обмежені:
- рН крові <7,0 або рівень стандартного бікарбонату <5 ммоль/л. Без визначення рН рутинне введення бікарбонату протипоказане!!!
Профілактику синдрому дисемінованого внутрішньо судинного згортання крові проводять при підвищеній осмолярності плазми (вище 320 мОсм/л)
Для профілактики синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ) вводять гепарин по 4000 - 5000 Од 4 рази на добу (контроль часу згортання крові)
Лікування і профілактика інфекційних захворювань: антибіотики широкого спектру дії у віковій дозі.
Середня тривалість стаціонарного лікування
■ 2-3 дні - для виведення хворого зі стануДКА або кетоацидотичної коми
Критерії ефективності лікування
♦ Суттєве покращення, покращення, без змін, прогресування, погіршення
Очікувані результати лікування
Виведення хворого зі стану ДКА або кетоацидотичної коми.
ГІПЕРОСМОЛЯРНА НЕКЕТОАЦИДОТИЧНА КОМА
Основні причини: виражена відносна інсулінова недостатність в поєднанні з різкою дегідратацією.
Провокуючі фактори:
1. Стани, що посилюють інсулінову недостатність:
- Супутні захворювання
- Хірургічні втручання і травми
- Тривалий прийом препаратів, які знижують секрецію інсуліну або підвищують глікемію: циметідін, глюкокортикоїди, катехоламіни, некардіоселективні β-блокатори, манітол, тіазидові діуретики тощо.
2. Стани, що спричиняють розвиток дегідратації:
- Блювота, діарея (особливо часто при інфекційних захворюваннях, гострому панкреатиті)
- Застосування діуретиків
- Порушення концентраційної функції нирок
- Кровотечі, опіки
- Супутній нецукровий діабет
- Невірні медичні рекомендації (заборона достатнього споживання рідини при спразі)
3. Похилий вік.
Сфера дії протоколу: стаціонарна - реанімаційні відділення, палати інтенсивної терапії в ендокринологічних відділеннях, палати інтенсивної терапії ендокринологічних центрів.
Умови, за яких показане надання медичної допомоги
Спеціалізовані стаціонарні умови: діагностика, диференціальна діагностика, переведення хворого в ендокринологічне, хірургічне, нефрологічне, кардіологічне, неврологічне чи інші відділення різних медичних установ, ендокринологічні центри.
Діагностика
|
Клінічна картина |
Виражена сухість шкіри і слизових оболонок; Виражена поліурія (згодом можлива олігурія та анурія); Прогресуюча слабкість, адинамія; Знижений тургор шкіри; Зниження тонусу очних яблук; Сонливість; Запах ацетону з ротової порожнини відсутній; Дихання Кусмауля відсутнє;
Поліморфна неврологічна симптоматика(порушення мови, ністагм, парези, паралічі, судоми та ін.), нерідко домінуюча в клінічній картині, яка зникає після усунення гіперосмолярності. Важливе проведення диференційного діагнозу з набряком мозку з метою уникнення помилкового призначення сечогінних замість регідратації. |
|
Біохімічнйий аналіз крові |
Виражена гіперглікемія (зазвичай, понад ЗО Ммоль/л); Відсутність кетонемії; Нормальні показники КЛР; Гіпернатріемія. |
|
Розрахунок осмолярності плазми |
Осмолярність плазми (мОсм/л) = 2х (Nа+ мекв/л + К+ мекв/л) + глюкоза(ммоль/л) + сечовина(ммоль/л) Норма: 285-300 мОсм/л |
|
Аналіз сечі |
Масивна глюкозурія; Відсутність ацетонурії. |
Лікування (клас ПА, рівень доказовості В)
Проводять у відділенні реанімації або інтенсивної терапії.
Основні компоненти: боротьба з дегідратацією і гіповолемією, усунення інсулінової недостатності, відновлення електролітного балансу, лікування супутніх захворювань.
Регідратація
При рівні Na+ > 165 ммоль/л введення сольових розчинів протипоказане, регідратацію розпочинають з 5 % розчину глюкози.
При рівні Na+ 145-165 ммоль/л регідратацію проводять 0,45 % (гіпотонічним) розчином хлориду натрію.
При рівні Na+ < 145 ммоль/л регідратацію
проводять ізотонічним розчином хлориду натрію (0,9 %).
Сфера дії протоколу: стаціонарна - реанімаційні відділення, палати
інтенсивної терапії в ендокринологічних відділеннях,
палати інтенсивної терапії ендокринологічних центрів. Умови, за яких показане надання медичної допомоги
Спеціалізовані
стаціонарні умови: діагностика,
диференціальна діагностика, переведення хворого в ендокринологічне, хірургічне,
нефрологічне, кардіологічне, неврологічне чи інші відділення різних медичних установ, ендокринологічні центри.
Швидкість регідратації:
Перша година: 1000-1500 мл фіз. розчину
Друга і третя години: по 500-1000 мл фіз. розчину
Подальші години - по 250-500 мл фіз.розчину*
Швидкість регідратації коректується залежно від показника центрального венозного тиску або за правилом: об'єм введеної за годину рідини може перевищувати добовий діурез не більше, ніж на 500-1000 мл. При проведенні регідратації недопустиме зниження осмолярності плазми крові більше ніж 3 мОсм / кг/год (загроза набряку мозку).
Інфузійна
терапія проводиться поступово протягом 48 годин. Припиняють її при відновленні
свідомості, відсутності блювоти, можливості самостійного прийому рідини.
Інсулінотерапія
Здійснюється за тими ж принципами, що і при діабетичній кетоацидотичнй комі,
але враховуючи високу чутливість до інсуліну при цьому виді
коми:
1. На початку інфузійної терапії інсулін зовсім не вводять або вводять в малих дозах (2 Од інсуліну короткої дії за годину в/в в «гумку» інфузійної системи);
2. Якщо через 4-5 год. з початку інфузійної терапії, після часткової регідратації і зниження рівня Ш+ зберігається виражена гіперглікемія, переходять на режим дозування інсуліну, рекомендований для лікування діабетичної кетоацидотичної коми;
3. При
одночасному початку регідратації 0,45 %
(гіпотонічним) розчином хлориду натрію і помилковому введенні більш
високих доз інсуліну (6-8 і більше Од за годину) можливе вкрай
небезпечне швидке зниження осмолярності
з розвитком незворотного набряку легень і набряку
мозку.
Оптимальна швидкість зниження осмолярності - не більше 3 мОсм/год.
Корекція дефіциту калію здійснюється за тими ж принципами, що при діабетичній кетоаци дотичній комі.
Враховуючи можливість поєднаного розвитку кетоацидотичного і гіперосмолярного станів, лабораторний контроль при обох типах ком здійснюється однаково, а розрахунок осмолярності плазми проводиться в кожному випадку індивідуально.
ЛАКТАЦИДОТИЧНА КОМА І ЛАКТАЦИДОЗ
Класифікація лактацидозу
|
Пов'язаний з тканинною гіпоксією (тип А ) |
Не пов'язаний з тканинною гіпоксією |
||
|
Тип ВІ |
Тип В2 |
Тип ВЗ |
|
|
Кардіогенний шок |
Різко і тривало декомпенсований ЦД |
Бігуаніди |
Глікогеноз 1 типу (хвороба Гірке -дефіцит Г6ФДГ) |
|
Ендотоксичний, гіповолемічний шок, отруєння чадним газом |
Порушення функції нирок або печінки |
Парентеральне введення фруктози, сорбіту, ксиліту у великих кількостях |
Метилмалонова ацидемія |
|
Анемія |
Злоякісні новоутворення |
Саліцилати |
|
|
Феохромоцитома |
Гемобластози |
Метанол, етанол |
|
|
Епілепсія |
Інфекційні захворювання |
Ціаніди |
|
Провокуючі фактори при цукровому діабеті
1. Підвищення утворення лактату (прийом бігуанідів, виражена декомпенсація ЦД, діабетичний кетоацидоз, ацидоз іншого генезу);
2. Зниження кліренсу лактату, (ураження паренхіми печінки, зловживання алкоголем);
3. Одночасне зниженя кліренсу лактату і бігуанідів (порушення функції нирок, внутрішньовенне введення рентгеноконтрастних засобів);
4. Тканинна гіпоксія (хронічна серцево-судинна недостатність, ІХС, облітеруючі захворювання периферичних артерій, тяжкі захворювання органів дихання, фолієво-, В12- і залізо дефіцитні анемії);
5. Поєднана дія декількох факторів, що призводять до нагромадження лактату (гострий стрес, виражені пізні ускладнення ЦД, вік понад 65 років, тяжкий загальний стан, запущені стадії злоякісних новоутворень);
6. Вагітність.
Діагностика
|
Клінічна картина |
|
|
Біохімічний аналіз крові і КЛР |
Гіперлактатемія; Декомпенсований метаболічний ацидоз «Аніонний розрив»: Nа+ - (СГ + НСО3") > І5мекв/л, а НСО3" <18 ммоль/л |
Лікування (клас IIА, рівень доказовості В)
в реанімаційному відділенні або палаті інтенсивної терапії.
Основні компоненти лікування: зменшення продукції лактату, видалення надлишку лактату і бігуанідів (якщо вони застосовувались), боротьба з шоком, відновлення КЛР, усунення провокуючого чинника.
Зменшення продукції лактату: введення інсуліну короткої дії по 2-4 Од за годину в/в або з допомогою перфузора з 5% розчином глюкози по 100-250 мл за годину.
Видалення надлишку лактату і бігуанідів (якщо вони застосовувались): гемодіаліз - єдиний ефективний захід (з безлактатним діалізатором).
Відновлення КЛР: штучна гіпервениляція легень для усунення надлишку СО2; введення бікарбонату натрію з великою обережністю в малих дозах (не більше 50 мл 8,4 % розчину одноразово), зважаючи на небезпеку парадоксального посилення внутрішньоклітинного ацидозу і посилення продукції лактату.
Боротьба з шоком і гіповолемією: за загальними правилами інтенсивної терапії з використанням колоїдних плазмозамінників і вазопресорів.
Критерії ефективності лікування
♦ Суттєве покращення, покращення, без змін, прогресування, погіршення
Очікувані результати лікування
Виведення хворого зі стану лактацидемічної коми.
ГІПОГЛІКЕМІЧНА КОМА І ГІПОГЛІКЕМІЯ
Сфера дії протоколу: стаціонарна - реанімаційні відділення, палати інтенсивної терапії в ендокринологічних відділеннях, палати інтенсивної терапії ендокринологічних центрів.
Умови, за яких показане надання медичної допомоги
Спеціалізовані стаціонарні умови: діагностика, диференціальна діагностика, переведення хворого в ендокринологічне, хірургічне, нефрологічне, кардіологічне, неврологічне чи інші відділення різних медичних установ, ендокринологічні центри.
Основна причина:
надлишок інсуліну в організмі по відношенню до надходження вуглеводів ззовні (з їжею) або з ендогенних джерел (продукція глюкози печінкою), а також при пришвидшеному засвоєнні вуглеводів (м'язова робота).
Провокуючі чинники:
- Порушення дієти (пропуск своєчасного прийому їжі або недостатній вміст в ній вуглеводів);
- Передозування інсуліну або препаратів сульфонілсечовини, у т. ч. з суїцидальною метою;
- Прийом алкоголю без збільшення споживання їжі;
- Фізичні навантаження (незаплановані або без прийняття відповідних заходів профілактики гіпоглікемії);
- Порушення функції печінки і нирок;
Класифікація гіпоглікемій за ступенем важкості:
Легка (1 ст.): діагностується хворим, без втрати свідомості, не потребує сторонньої допомоги і усувається самостійно прийомом цукру, солодощів;
Помірна (2 ст.): хворий не може усунути гіпоглікемію самостійно, потребує сторонньої допомоги, але лікування за допомогою прийому всередину цукру є успішним;
Важка (3 ст.): хворий у напівсвідомості або в комі, потребує допомоги інших осіб, парентеральної терапії.
Безсимптомна, «біохімічна гіпоглікемія».
Діагностика
|
Клінічна картина |
Адренергічні симптоми: тахікардія, мідріаз, тремтіння, блідість шкіри, посилена пітливість, нудота, сильний голод, неспокій, агресивність; |
|
Нейроглюкопенічні симптоми: слабість, порушення концентрації уваги, головний біль, головокружіння, парестезії, відчуття страху, дезорієнтація, порушення мови, зору, поведінки, амнезія, порушення координації рухів, судоми. |
|
|
Аналіз крові |
Глікемія нижче 2,8 ммоль/л (при комі - зазвичай, нижче 2,2 ммоль/л) |
Лікування (клас IIА, рівень доказовості В)
Лікування легкої та помірної гіпоглікемії проводять амбулаторно, тяжкої гіпоглікемії (коми) -/ відділенні реанімації або інтенсивної терапії.
Легка гіпоглікемія:
- Прийом простих вуглеводів, які легко засвоюються в кількості 1-2 ХО: цукор
(4-5 кусочків,
краще розчинити у воді або в чаї), або мед, або варення
(1-1,5 ст.ложки), або 200 мл солодкого фруктового соку, або 100 мл лимонаду (пепси-коли,
фанти), або 4-5 великих таблеток.
- Якщо гіпоглікемія спричинена інсуліном тривалої дії, то додатково з'їсти 1-2 ХО вуглеводів, які повільно всмоктуються (кусок хліба, 2 ст.ложки каші і т.д.).
Тяжка гіпоглікемія:
- До приїзду лікаря:
■ Пацієнта, який втратив свіфдомість, повернути на бік, звільнити порожнину рота від залишків їжі (при втраті свідомості хворому не можна вливати в ротову порожнину солодкі розчини!)
■ В/в введення 40% розчину глюкози в кількості вд 20 до 100 мл до повного відновлення свідомості;
■ Альтернатива - 1,0 мл розчину глюкагону внутрішньом'язово або підшкірно (може здійснювати родич хворого);
■ При відсутності відновлення свідомості після в/в введення7 40%
розчину глюкози розпочати в/в крапельне введення
5-10% розчину глюкози і транспортувати хворого
в відділення реанімації.
- У лікувальній установі - внутрішньовенно:
■ 20 % розчин глюкози (декстрози) з розрахунку 1 мл/кг маси тіла (або 2 мл/кг 10% розчину) за 3 хвилини, потім - 10% розчин глюкози 2-4 мл/кг з контролем глікемії, якщо немає відновлення свідомості - ввести 10-20% розчин глюкози для підтримки глікемії в межах 7-11 ммоль/л, контроль глікемії кожні 30-60 хв.
Середня тривалість стаціонарного лікування
■ 1-3 дні - для виведення хворого зі стану гіпоглікемічної коми
Критерії ефективності лікування
♦ Суттєве покращення, покращення, без змін, прогресування,погіршення
Очікувані результати лікування
Виведення хворого зі стану гіпоглікемічної коми.
Директор Департаменту
розвитку медичної
допомоги М. П. Жданова
Перелік умовних скорочень
ЦД - цукровий діабет
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ДН - діабетична нефропатія
ХНН – хронічна ниркова недостатність
ДР – діабетична ретинопатія
ДПН - дистальна полінейропатія
ДАН - діабетична автономна (вегетативна) нейропатія
СДС - синдром діабетичної стопи
ДКА – діабетичний кетоацидоз
ІХС – ішемічна хвороба серця
НbА1с - гликозильований гемоглобін
ГТТ – глюкозотолерантний тест
МАУ - мікроальбумінурія
КЛР - кислотно-лужна рівновага
АТ – артеріальний тиск
ЧСС – частота серцевих скорочень
УЗД – ультразвукове дослідження
ЕКГ - електрокардіографія
ІМТ – індекс маси тіла
ЛПНЩ – ліпопротеїди низької щільності
ЛПBЩ – ліпопротеїди високої щільності
ХО - хлібна одиниця
АСТ –аспартатамінотрансфераза
АЛТ - аланінамінотрансфераза,
ПЦЗП - пероральні цукрознижуючі препарати
АПФ – ангіотензин-перетворюючий фермент
АРА – антагоністи рецепторів к ангіотензину