|
ЗАТВЕРДЖЕНО |
ПОЛОЖЕННЯ
про упорядкування рентгенологічних досліджень
1. ПОКАЗАННЯ, ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ РЕНТГЕНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
1.1. Діагностичні дослідження проводяться тільки за клінічними показаннями.
1.2. У направленні хворого на рентгенологічне дослідження в амбулаторній картці або в історії хвороби повинно бути обґрунтування показань та конкретна мета дослідження. Якщо цього немає або у направленні міститься формулювання типу "обстеження", рентгенологічне дослідження не проводиться.
1.3. При виникненні сумніву відносно обґрунтованості необхідності рентгенологічного дослідження, а також методики та тактики його проведення обов'язковими є взаємні консультації між клініцистом та рентгенологом.
1.4. У разі невстановленого діагнозу повторне рентгенологічне дослідження здійснюється у строки, погоджені з лікарем-клініцистом. У невідкладних випадках дослідження здійснюється незалежно від строків попереднього.
1.5. Остаточне рішення про проведення дослідження приймає лікар-рентгенолог, який встановлює його необхідний обсяг та методику. У разі відмови лікаря-рентгенолога проводити дослідження останній зобов'язаний поінформувати про це лікаря-клініциста та обґрунтувати мотивацію відмови у медичній картці стаціонарного (амбулаторного) хворого або історії розвитку дитини. У разі розбіжності думок лікаря-рентгенолога та клініциста щодо можливості або необхідності рентгенологічного дослідження, остаточне рішення приймається завідуючим рентгенодіагностичним відділенням. Вибір необхідного обсягу досліджень із застосуванням іонізуючих методів променевої діагностики визначається Рекомендованими граничними рівнями індивідуальних ефективних доз опромінення пацієнтів при проведенні рентгено- та радіонуклідної діагностики, затвердженими 24.03.95 Національною комісією з радіаційного захисту України та МОЗ України.
1.6. Результати дослідження та отримана доза опромінення обов'язково заносяться у медичну картку стаціонарного (амбулаторного) хворого або історію розвитку дитини та реєструються у журналі запису рентгенологічних досліджень. Розрахунок ефективної дози, яка отримана внаслідок рентгенологічного дослідження, здійснюється згідно з наказом від 19.06.90 р. N 118 "Про заходи щодо зниження дозових навантажень на населення при проведенні профілактичних та діагностичних рентгенологічних обстежень органів грудної порожнини".
При виписуванні хворого із стаціонару, крім результатів проведених рентгенологічних досліджень, у виписку повинна бути внесена отримана доза опромінення. Потім ця інформація переноситься до листка обліку дозових навантажень у медичній картці амбулаторного хворого або історії розвитку дитини.
Дані про дозове навантаження хворих, які проходили рентгенологічне обстеження в спеціалізованих медичних закладах, зазначаються у висновках або протоколах досліджень, які передаються до поліклініки за місцем проживання або роботи, з подальшим внесенням до листка обліку дозових навантажень, амбулаторної картки, історії розвитку дитини.
1.7. Основним методом дослідження органів грудної клітки, черевної порожнини, заочеревинного простору, кістково-суглобової системи є поліпозиційна рентгенографія. Рентгеноскопія проводиться тільки за чіткими клінічними обґрунтуваннями. Рентгенологічне дослідження шлунка та товстої кишки здійснюється переважно методом первинного подвійного контрастування.
1.8. Хворим, які перебувають на диспансерному обліку з приводу туберкульозу, захворювань органів травлення (виразкова хвороба шлунка, поліпи кишок та ін.), періодичне рентгенологічне дослідження виконується у строки, які визначаються клінічним станом.
1.9. Рентгенологічні дослідження, які супроводжуються підвищеною дозою опромінювання хворого, мають бути особливо ретельно обґрунтованими.
1.10. Рентгенологічні обстеження дітей та підлітків здійснюються відповідно до наказу від 19.06.90 р. N 118 "Про заходи щодо зниження дозових навантажень на населення при проведенні профілактичних та діагностичних рентгенологічних обстежень органів грудної порожнини".
1.11. При рентгенографії кістково-суглобової системи та органів грудної клітки дітей для зменшення променевого навантаження дозволяється проводити зйомку в одній проекції.
1.12. Зважаючи на анатомо-фізіологічні особливості недоношених, новонароджених дітей, а також дітей молодшої вікової групи, спеціальні рентгенологічні дослідження (контрастні) повинні проводитись тільки в спеціалізованих відділеннях.
1.13. Для рентгенологічних досліджень недоношених, новонароджених та дітей молодшої вікової групи, а також важко хворих необхідно застосовувати спеціальні пристрої для підтримування пацієнтів у вертикальних штативах за екраном, які виключають необхідність у допомозі персоналу. При відсутності спеціальних пристроїв підтримування хворих при рентгенологічних дослідженнях можливо доручити родичам, медичній сестрі, молодшому медичному персоналу. Всі вони повинні бути проінструктовані та мати індивідуальні засоби захисту від опромінення.
2. ФІЗИКО-ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ПРОМЕНЕВОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ПАЦІЄНТІВ ТА ПЕРСОНАЛ РЕНТГЕНІВСЬКИХ КАБІНЕТІВ
2.1. Дозволяється експлуатувати тільки справну рентгенівську апаратуру, обладнану всіма технічними засобами захисту пацієнта (додатковими фільтрами, калібруючими пристроями, обмежувачами віддалі фокус-поверхня тіла та ін.) та засобами контролю якості обладнання.
2.2. Застосування пересувної та переносної рентгенівської апаратури (у палатах, операційних) повинно здійснюватись із безумовним дотриманням усіх правил радіаційної безпеки.
2.3. При проведенні рентгенологічних досліджень необхідно здійснювати екранування ділянки таза, щитовидної залози, а також при можливості інших частин тіла, особливо у осіб дітородного віку. У дітей необхідно забезпечувати екранування всього тіла за межами ділянки, яка підлягає дослідженню.
2.4. Для рентгеноскопії при можливості необхідно застосовувати апарати, обладнані підсилювачем рентгенівського зображення та телевізійними установками. Апарат треба вмикати при закритій діафрагмі. Дослідження необхідно проводити поліпозиційним методом із застосуванням максимальної напруги та мінімального струму, з використанням відповідної додаткової фільтрації шаром алюмінію не менше 2 - 3 мм.
2.5. При рентгенографії світлове поле діафрагми повинно збігатися з радіаційним полем з точністю до 5 мм. Контроль збігання світлового та радіаційного полів проводиться та фіксується один раз на квартал.
2.6. При рентгенографії повинні використовувати підсилюючі екрани з найбільшою світловою віддачею; вибір екранів слід проводити відповідно до ділянки, яка підлягає дослідженню; заміна екранів повинна проводитись кожні три роки.
2.7. Обов'язковим є ретельне дотримування стандартних відстаней між фокусом трубки та рентгенівською плівкою.
2.8. Розмір поля слід обирати мінімально необхідним для дослідження.
2.9. Проявлення рентгенівської плівки необхідно проводити за інструкцією з обов'язковим щоденним визначенням часу проявлення та кількості використаного відновника. При збільшенні часу проявлення у 2,5 рази проявник необхідно замінити.