ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства охорони
здоров'я України
05.07.1999 N 164
ІНСТРУКЦІЯ
з фракціонування донорської крові
на її компоненти (плазма, еритроцити, тромбоцити, лейкоцити) та їх консервування
Фракціонування консервованої крові на компоненти та диференційоване застосування їх у лікувальній практиці дозволяє раціонально використовувати донорську кров.
Основний клітинний компонент крові - еритроцитна маса (ЕМ) за фізіологічними, функціональними та лікувальними властивостями має перевагу над цільною консервованою кров'ю. Менший об'єм еритроцитної маси вміщує таку ж кількість еритроцитів, але значно менше цитрату, продуктів розпаду клітин, білкових антигенів та антитіл. Трансфузії ЕМ мають посісти провідне місце у гемотерапії, спрямованій на поповнення дефіциту червоних клітин у разі гострої та хронічної анемій різної етіології.
Переливання концентратів тромбоцитів та лейкоцитів є засобом терапії тяжких захворювань, які супроводжуються дефіцитом цих клітин.
Оптимальне та раціональне фракціонування донорської крові на компоненти передбачає їх виділення у максимально можливій кількості та збереження у функціонально повноцінному стані протягом визначеного періоду для кожного компонента.
За допомогою фракціонування з дози консервованої крові 500 мл може бути одержано біля 250 мл нативної плазми та 250 мл концентрату еритроцитів від 0,65 х 10^11/л до 0,9 х 10^11/л (у середньому 0,7 х 10^11/л тромбоцитів та від 0,8 х 10^9/л до 1,3 х 10^9/л (у середньому 1,1 х 10^9/л) лейкоцитів.
1. Вимоги, що ставляться до консервованої крові, призначеної для фракціонування на компоненти
Консервовану донорську кров заготовлюють згідно з Інструкцією з заготівлі крові та медичного обстеження донорів крові, плазми.
1.1. При обстеженні донорів, кров яких призначена для одержання концентрату тромбоцитів, особливу увагу необхідно звернути на відсутність у них ознак кровоточивості (петехій, синців тощо) та виключити можливість прийому ними аспірину, принаймні, протягом доби до кроводачі.
1.2. Донорську кров заготовляють у полімерні контейнери або (скляні флакони місткістю 500 мл, 400 мл чи 250 мл) на одному з консервантів, що застосовують в службі крові.
1.3. Консервовану кров, що призначена для фракціонування, зберігають в холодильниках при температурі (4 ± 2) о C (для подальшого виділення плазми, еритроцитів) протягом 3 діб, чи при температурі (22 ± 2) о C (для виділення тромбоцитів та лейкоцитів) не більше 1 доби.
1.4. Консервована кров, призначена для фракціонування на компоненти, повинна відповідати таким вимогам:
- час зберігання крові, призначеної для виділення тромбоцитів та лейкоцитів, повинен бути обмеженим 4 - 6 год. після заготівлі від донора, для заготівлі еритроцитів - до 7 діб;
- для виготовлення антигемофільної плазми чи кріопреципітату рекомендовано використовувати плазму, одержану в стаціонарних умовах, до 2 год. від моменту заготівлі, а при умові використання плазми, одержаної з крові, заготовленої у виїзних умовах, - до 4 год. від моменту заготівлі, для одержання свіжозамороженої плазми - до 4 - 6 год.; для виготовлення з плазми білкових препаратів - до 21 доби (згідно з регламентом їх виробництва);
- кров, що зберігалася, повинна мати чітко виражену межу між плазмою та клітинами крові;
- плазма консервованої крові має бути прозорою, солом'яно-жовтого кольору без каламуті, пластівців, прожилків фібрину та ознак гемолізу, глобулярний шар крові повинен бути рівномірним, без нерівностей на поверхні.
1.5. Фракціонування крові, заготовленої в скляні флакони, проводять з дотриманням правил асептики в боксованій операційній, що оброблена згідно з Інструкцією з заготівлі консервованої донорської крові.
1.6. Фракціонування крові, заготовленої у полімерні контейнери, може проводитися у небоксованому приміщенні з дотриманням правил асептики, так як процес розділення крові на компоненти у полімерних контейнерах відбувається в закритій системі.
2. Фракціонування консервованої крові для заготівлі еритроцитної маси та плазми
Для одержання еритроцитної маси застосовують методи спонтанного відстоювання (седиментації) еритроцитів чи центрифугування крові.
2.1. Заготівля ЕМ та плазми методом спонтанного відстоювання крові у скляних флаконах
2.1.1 Флакони з консервованою кров'ю зберігають у вертикальному положенні в холодильниках при температурі (4 ± 2) о C.
2.1.2. Виділення плазми проводять в боксованій операційній з додержанням усіх правил асептики. Підготовку боксів для роботи проводять згідно з Інструкцією з контролю стерильності консервованої крові, її компонентів, препаратів, кровозамінників та консервуючих розчинів. Для попередження забруднення повітря тривалість роботи у боксі не повинна перевищувати 3-х годин.
лакони з кров'ю, призначені для виділення плазми, та штативи протирають 3% розчином хлораміну. З тубусів флаконів знімають пергаментні ковпачки, відгинають стулки металевих ковпачків та обпалюють тубуси тампоном, змоченим 96% спиртом. Після цього штатив із флаконами передають у бокс, де гумові корки обпалюють повторно. Виділення плазми із флакону проводять шляхом переміщення її у другий флакон за допомогою вакууму чи підвищеного тиску у флаконі з кров'ю.
Гумовий корок флакону з кров'ю проколюють двома голками: короткою голкою з натягненою на неї полівінілхлоридною (ПВХ) трубкою довжиною 5 см та довгою голкою системи для виділення плазми. Система складається з двох голок (I - 114) та з'єднувальної ПВХ трубки (довжиною 15 см); другою голкою системи проколюють корок порожнього стерильного флакону, в який буде переміщено плазму. Для виходу повітря з цього флакона корок проколюють короткою голкою. Аспірацію плазми закінчують, коли над шаром еритроцитів залишається шар плазми висотою (1 ± 0,2) см 10 - 15 мл у флаконах місткістю 250 мл та 20 - 30 мл у флаконах місткістю 450 - 500 мл.
Одержана ЕМ повинна мати гематокритне число 0,70 - 0,80 л/л.
2.1.3. По закінченні фракціонування крові на плазму та еритроцитарну масу з флаконів витягують голки, обробляють поверхню 5% розчином йоду, потім місце проколу заливають колодієм та проводять герметизацію корків шляхом занурення тубуса флакону у розплавлений стерильний парафін. Крім того, тубус флакону покривають пергаментом та фіксують гумовим кільцем.
2.1.4. На флакон з плазмою наклеюють етикетку "нативна плазма", на якій зазначають назву установи-заготовлювача, об'єм, дату заготівлі, термін зберігання, групу крові донора, реєстраційний номер та прізвище лікаря.
Плазму зберігають у холодильнику при температурі (4 ± 2) о C не більше 3 діб, використовують для переливання хворим чи направляють на переробку для виготовлення препаратів.
ля тривалого зберігання нативну плазму заморожують в холодильних прилавках при температурі від мінус 25 до мінус 30 о C одразу ж після заготівлі, але не пізніше 24 год., та зберігають при таких умовах до використання.
2.1.5 На флакон, в якому залишилася ЕМ, наклеюють додаткову етикетку "еритроцитна маса", на якій вказують назву установи-заготовлювача, об'єм, дату заготівлі, групу крові та резус-фактор донора, назву гемоконсерванта, прізвище лікаря.
берігають ЕМ в холодильнику при температурі (4 ± 2) о C 21 добу (з часу заготівлі крові).
2.1.6. ЕМ може бути використана для отримання відмитих еритроцитів, кріоконсервованих згідно з методичними рекомендаціями "Методи довгострокового зберігання в замороженому стані еритроцитів, призначених для трансфузій". Для ресуспендування еритроцитів використовують один з плазмозамінюючих розчинів, затверджених МОЗ України. Термін зберігання такої еритроцитної завісини (ЕЗ) визначається відповідною інструкцією.
2.1.7. Етикетування ЕЗ проводять як у п. 2.1.5, вказуючи у назві "Еритроцитна завісина".
2.2. Заготівля ЕМ та плазми методом спонтанної седиментації крові у полімерних контейнерах
2.2.1 Контейнери з кров'ю зберігають у холодильнику при температурі (4 ± 2) грах. C (п. 1.4).
2.2.2. Для заготівлі плазми та еритроцитної маси полімерний контейнер з осадженими форменними елементами крові обережно вміщують у плазмоекстрактор етикеткою до задньої його пластини, притискають передньою рухомою пластиною, знімають затискач з трубки, що веде до додаткового порожнього контейнера та переводять плазму в нього. Коли межа розділу плазми та клітин крові опиняється біля вхідного отвору головного контейнера, на трубку накладають затискач на відстані 2 - 5 см від контейнера з плазмою.
При відсутності плазмоекстрактора полімерний контейнер з кров'ю підвішують на штативі, порожній контейнер розміщують на столі.
Послабивши затискач на з'єднувальній трубці, обережно стискують рукою нижню частину контейнера з кров'ю та переводять плазму у порожній контейнер. Накладають затискач на з'єднувальну трубку на відстані 2 - 5 см від контейнера з кров'ю. Контейнери, що містять плазму та еритроцитну масу, герметизують за допомогою запаювання ПВХ трубок чи іншими способами (накладають металеві кільця, зав'язують руками два тугих вузла).
2.2.3. Трубку посередині між ділянками герметизації розрізують. Контейнер з плазмою від'єднують, етикетують та зберігають як вказано у п. 2.1.4.
2.2.4. Контейнер з ЕМ етикетують, зберігають та використовують, як вказано у п. 2.1.5 - 2.1.7.
2.3. Заготівля ЕМ та плазми методом центрифугування у скляних флаконах
2.3.1. Скляні флакони з консервованою кров'ю перевіряють на герметичність, відсутність тріщин.
2.3.2. Кров ретельно, повільно перемішують для рівномірного розподілу клітин у флаконі.
2.3.3. Флакони з кров'ю вкладають у центрифужні склянки з гумовими вкладками, зрівноважують водою та центрифугують при відцентровому прискоренні 1170 g протягом 12 хв. (див. додаток 1) при температурі (+4 ± 2) о C.
2.3.4. Обробку флаконів з кров'ю для заготівлі ЕМ та плазми, виділення плазми, герметизацію, паспортизацію флаконів з цими компонентами, зберігання та використання їх проводять, як зазначено у п. 2.1.2 - 2.1.7.
2.3.5. ЕМ може бути використана для приготування еритроконцентрату (ЕК) з гематокритом 0,80 - 0,90 л/л. Для цього голку, витягнуту з флакону з плазмою (після її виділення), вводять у порожню стерильну ємкість, в яку за допомогою відсмоктування з флакону з ЕМ переводять залишок плазми з лейкоплівкою та еритроцитами загальним об'ємом до (30 ± 5) мл.
2.3.6. ЕК використовують для одержання ЕМ, збідненої лейкоцитами та тромбоцитами, чи для одержання еритроцитної завісини, як зазначено у п. 2.1.6.
2.4. Заготівля ЕМ та плазми методом центрифугування крові у полімерних контейнерах
2.4.1. Перевіряють герметичність з'єднувальної трубки між головним та додатковим контейнерами.
2.4.2. Кров ретельно, повільно перемішують для рівномірного розподілу клітин в контейнері.
2.4.3. Контейнери з кров'ю вміщують у центрифужні склянки, зрівноважують водою та центрифугують при відцентровому прискоренні 1250 g протягом 20 хв. при температурі (+4 ± 2) о C (див. додаток 1).
2.4.4. Подальше виділення плазми та ЕМ, герметизацію та етикетування контейнерів з цими компонентами, зберігання та використання їх проводять, як зазначено у пп. 2.2.2 - 2.2.4; 2.3.5 - 2.3.6.
3. Заготівля еритроцитної маси зі зменшеною кількістю лейкоцитів та тромбоцитів
Трансфузії еритроцитної маси, збіднілої лейкоцитами та тромбоцитами (ЕМЗЛТ), показані сенсибілізованим хворим, які мають лейкоцитарні, тромбоцитарні антитіла, з метою попередження негемолітичних післятрансфузійних реакцій. Збідненою вважається ЕМ, з якої вилучено 70% та більше лейкоцитів від початкової кількості у цільній крові.
Найефективнішим методом одержання ЕМЗЛТ є кріоконсервування еритроцитів з подальшим їх розморожуванням та відмиванням від кріофілактиків. Цей метод дозволяє одержати трансфузійне середовище, практично повністю (на 98% і більше) позбавлене лейкоцитів та тромбоцитів. Переливання еритроцитів, що їх заготовляють у такий спосіб, чинить найбільш сприятливу дію у хворих, сенсибілізованих до антигенів лейкоцитів та тромбоцитів.
Одержання ЕМЗЛТ можливе також шляхом центрифугування крові та відмивання еритроцитів при температурі (7 ± 2) о C.
Всю свіжозаготовлену (до 2 - 4 год.) консервовану кров фракціонують з метою одержання ЕМЗЛТ, концентратів тромбоцитів та лейкоцитів. Центрифугують її у цьому випадку при температурі (22 ± 2) о C.
Відмиваючим розчином є стерильний апірогенний 0,9% розчин натрію хлориду (без антибіотиків).
Заготівлю вищезазначених компонентів крові здійснюють заздалегідь згідно з поданими заявками лікувальних закладів. У лікувальні заклади необхідно видавати тільки еритромасу зі зменшеною кількістю лейкоцитів.
3.1. Одержання ЕМЗЛТ з консервованої крові, заготовленої у скляні флакони
3.1.1. Флакони з кров'ю, що зберігалися протягом 1 - 7 діб після взяття крові від донора за температури (4 ± 2) о C, вміщують у центрифужні склянки з гумовими вкладками, зрівноважують попарно та центрифугують при відцентровому прискоренні 1700 g протягом 11 хв. (див. додаток 1) за температури (5 ± 2) о C.
3.1.2. Виділення плазми, герметизацію її, етикетування, зберігання та використання проводять, як зазначено в пп. 2.1.2 - 2.1.4.
3.1.3. Біля (1 ± 0,2) см (15 - 20 мл) плазми та шар лейкоцитів з осадженими еритроцитами висотою (1 + 0,2) см (15 - 20 мл), що залишилися у флаконі, переводять стерильною системою під вакуумом в інший стерильний флакон. Виділені таким чином лейкоцити йдуть на виготовлення інтерферону.
3.1.4. До еритроцитів, що залишилися, додають через стерильну систему під вакуумом 0,9% розчин натрію хлориду (співвідношення об'єму розчину і еритроцитів приблизно 4:1), ретельно перемішують та центрифугують при 2000 g протягом 5 хвилин при температурі (5 ± 2) о C (див. додаток 1).
3.1.5. Після центрифугування флакони обережно переносять у бокс, знову обробляють поверхню корка та горловину флакона тампоном, змоченим 96% етиловим спиртом та відсмоктують розчин натрію хлориду з залишками лейкоцитів, що розташовуються шаром сіруватого кольору на поверхні еритроцитів висотою (0,5 ± 0,2) см (10 - 15 мл).
3.1.6. Процедуру відмивання повторюють ще двічі, якщо використовували свіжозаготовлену кров (до 1 доби зберігання), чи один раз, якщо кров зберігалась 2 - 7 діб.
3.1.7. Корок флакону з ЕМЗЛТ обробляють 5% розчином йоду, місце проколу заливають колодієм та герметизують стерильним розплавленим парафіном.
3.1.8. На флакон з еритроцитами, одержаними після 3- чи 2-разового відмивання, зверху етикетки для крові наклеюють етикетку "Еритроцити, зі зменшеною кількістю лейкоцитів", на якій вказують назву закладу-виготовлювача, кількість лейкоцитів в 1 мл еритроцитної маси, дату заготівлі крові, дату відмивання, групу крові та резус-фактор, прізвище донора та прізвище лікаря, який проводив відмивання. Термін зберігання ЕМЗЛТ - 24 години за температури (4 ± 2) о C.
3.1.9. Для контролю стерильності проводять бактеріологічний посів ЕМЗЛТ з одного флакону від кожної серії, заготовленої в один день. Якщо серія складається з 20 чи більше флаконів, посів проводять з кожного 20-го флакону з відмитими еритроцитами.
3.2. Одержання ЕМЗЛТ з консервованої крові, заготовленої в полімерні контейнери
3.2.1. Консервовану кров, заготовлену в полімерні контейнери, не більше 4 год. зберігання при кімнатній температурі (+22 ± 2) о C, піддають фракціонуванню на компоненти. Для одержання ЕМЗЛТ може бути використана кров одразу ж після заготівлі (паралельно з виділенням концентратів тромбоцитів (КТ), концентратів лейкоцитів (КЛ) та плазми) або кров 2 - 7 діб зберігання при температурі (4 ± 2) о C.
3.2.2. Контейнери з консервованою кров'ю, призначеною для одержання ЕМЗЛТ, після ретельного повільного перемішування вміщують у центрифужні склянки, зрівноважують та центрифугують при відцентровому прискоренні 1250 g протягом 20 хв. (див. додаток 1).
При використанні свіжозаготовленої крові (не більше 4 год. зберігання), призначеної для заготівлі концентратів тромбоцитів та лейкоцитів, при центрифугуванні встановлюють температуру (22 ± 2) о C. Кров, яка зберігалася більше 4 год., центрифугують при температурі (5 ± 2) о C. При такому режимі еритроцити осідають на дно контейнера, над ними розташовується лейкоцитарно-тромбоцитарний шар (ЛТШ) сіро-білого кольору, зверху якого знаходиться бідна клітинами плазма (БКП).
3.2.3. Після зупинки центрифуги контейнер з кров'ю (N 1), з'єднаний з іншими порожніми контейнерами (N 2 та N 3) обережно витягують з центрифуги, передають у бокс та вміщують у плазмоекстрактор, етикеткою, повернутою до його задньої пластини.
У разі заготівлі крові у одинарний контейнер, в його штуцер вводять голку контейнера без консерванту.
3.2.4. Передньою рухомою пластиною плазмоекстрактора натискують на контейнер з кров'ю. Послаблюють затискач на з'єднувальній трубці між контейнерами N 1 та N 2 та переводять плазму у контейнер N 2. Коли в контейнері N 1 над еритроцитами залишається шар плазми висотою 2 - 3 см, об'ємом біля 40 - 50 мл (при фракціонуванні крові, призначеної для виділення КТ), на з'єднувальну трубку накладають затискач на відстані 2 - 5 см від контейнера N 2. Під час заготівлі ЕМЗЛТ з крові, що зберігалася, не призначеної для виділення КТ, затискач на з'єднувальну трубку між контейнерами накладають в той момент, коли межа між плазмою та еритроцитами буде біля вихідного отвору контейнера N 1.
3.2.5. Плазму, що залишилася в контейнері N 2, разом із шаром еритроцитів висотою 1 - 2 см (загальним об'ємом 30 - 40 мл) переводять у другий додатковий чи приєднаний контейнер.
3.2.6. На з'єднувальну трубку на відстані 2 - 5 см від контейнера N 1 та на такій же відстані від контейнера N 3 накладають затискач. Герметизують та роз'єднують контейнери з еритроцитами, плазмою та ЛТШ.
3.2.7. Контейнер з плазмою направляють для заморожування чи приготування препаратів плазми.
3.2.8. Контейнер з ЛТШ направляють на повторне центрифугування з метою одержання КТ та КЛ.
3.2.9. До еритроцитів, що залишились у головному контейнері (N 1), за допомогою системи, що складається з голки, з'єднаної з полівінілхлоридною (ПВХ) трубкою та введеною у штуцер контейнера N 1, додають стерильний 0,9% розчин натрію хлориду, заповнюючи контейнер та ретельно змішують. Трубку, що веде до контейнера, герметизують шляхом зв'язування двох тугих вузлів чи запаюванням.
Контейнер вміщують у центрифужну склянку, зрівноважують та центрифугують при відцентровому прискоренні 2000 g протягом 5 хв. при температурі (5 ± 2) о C (див. додаток 1).
3.2.10. Після центрифугування контейнер обережно переносять у бокс. Кінець трубки обробляють 5% розчином йоду та 96% етиловим спиртом, відсікають герметизуючі вузли, трубку контейнера з'єднують стерильно з системою флакона, що залишився після відмиваючого розчину. За допомогою плазмоекстрактора в цей флакон переміщують надосад - залишок лейкоцитів та шар еритроцитів висотою (0,5 ± 0,2) см (10 - 15 мл). Не порушуючи принципу закритого методу відмивання, приєднують інший флакон з 0,9% розчином натрію хлориду.
3.2.11. Процедуру відмивання повторюють ще двічі.
3.2.12. Етикетування, зберігання та контроль стерильності проводять згідно з пп. 3.1.8 - 3.1.9.
3.3. Заготівля ЕМЗЛТ з еритроцитної маси
3.3.1. Еритроцитну масу зберігають в холодильнику при температурі (4 ± 2) о C від 2 до 7 діб.
3.3.2. Для заготівлі ЕМЗЛТ краще використовувати ЕМ чи еритроконцентрат, що зберігався протягом 2 - 7 діб.
3.3.3. Етикетування, зберігання та контроль стерильності проводять згідно з пп. 3.1.8 - 3.1.9.
4. Фракціонування консервованої крові для заготівлі концентрату тромбоцитів, еритроцитної маси та плазми
4.1. Консервовану кров, призначену для виділення КТ, зберігають при кімнатній температурі (22 ± 2) о C не довше 4 - 6 год. з моменту заготівлі.
4.2. Перед центрифугуванням крові перевіряють герметичність контейнера (флакону) з кров'ю, а також перекриття з'єднувальної трубки між головним та додатковими контейнерами.
4.3. Кров в контейнерах (флаконах) ретельно перемішують, вміщують у центрифужні склянки та центрифугують при відцентровому прискоренні: контейнери - 680 g протягом 13 хв.; флакони - 1380 g протягом 6 хв. або 680 g протягом 20 хв. (див. додаток 1) при температурі (22 ± 2) о C. Таким чином, кров поділяється на збагачену тромбоцитами плазму (ЗТП) та ЕМ; ЗТП та ЕМ відділяють у контейнери 300/300 без консерванту.
4.4. Контейнер (флакон) з ЕМ від'єднують від контейнера з плазмою, етикетують та вміщують у холодильник за температури (4 ± 2) о C. Термін зберігання еритроцитної маси для переливання - 21 день. Подальше використання ЕМ проводять згідно з пп. 2.1.5 - 2.1.7; 2.3.5 - 2.3.6.
4.5. Контейнери із ЗТП центрифугують при відцентровому прискоренні 2400 g протягом 20 хв. при температурі (4 ± 2) о C (див. додаток 1). При такому режимі тромбоцити з плазми осідають на дно контейнера, а над ними розташовується бідна клітинами плазма (БКП).
4.6. Після зупинки центрифуги контейнери обережно витягують з центрифужних склянок та вміщують між пластинами плазмоекстрактора чи підвішують на штатив у вертикальному положенні; додатковий порожній контейнер розташовують на столі.
4.7. Відкривають затискач на з'єднувальній трубці між контейнерами. Тиском пластини плазмоекстрактора на контейнер більшу частину БКП вміщують у порожній контейнер. Коли над тромбоцитами залишається 40 - 60 мл плазми, необхідної для подальшого їх ресуспендування, з'єднувальну трубку перекривають затискачем на відстані 2 - 5 см від контейнера з концентратом тромбоцитів (КТ).
4.8. Контейнер з КТ, виймають з плазмоекстрактора та, послаблюючи затискач на трубці, витискають повітря з нього в з'єднувальну трубку чи контейнер з БКП. Наявність повітря в контейнері з КТ може привести до їх агрегації. Контейнери герметизують.
4.9. Контейнер з плазмою після етикетування зберігають та використовують згідно з п. 2.1.4.
4.10. Контейнер з КТ залишають без змішування у спокійному стані на 1 год. при температурі (22 ± 2) о C. У такому стані відбувається спонтанна дезагрегація тромбоцитів. Спроба ресуспендувати тромбоцити одразу ж після відділення бідної клітинами плазми може привести до незворотньої агрегації клітин, внаслідок чого тромбоконцентрат виявиться непридатним для
переливання.
4.11. Через 1 год. тромбоцити ресуспендують обережним розмішуванням до гомогенної зависі без видимих агрегатів у плазмі, що залишилась в контейнері після відділення БКП.
4.12. Контейнер з КТ етикетують (на етикетці вказують назву установи-заготовлювача, об'єм та кількість тромбоцитів (не менше 0,5 х 10^9/л), дату та час їх заготівлі, термін зберігання, групу крові та резус-фактор донора, реєстраційний номер, дату та час заготівлі крові). Для визначення об'єму КТ від ваги контейнера з клітинами віднімають масу порожнього контейнера, що дорівнює (23,0 ± 1,0) г.
5. Фракціонування консервованої крові для заготівлі плазми, еритроцитної маси, концентрату тромбоцитів та концентрату лейкоцитів
5.1. Кров заготовлюють у полімерні контейнери.
5.2. Контейнери з консервованою кров'ю, після перевірки на герметичність та ретельного змішування в них крові, вміщують у центрифужні склянки, центрифугують при відцентровому прискоренні 2150 g протягом 20 хв. при температурі (22 ± 2) о C (див. додаток 1). При такому режимі еритроцити осідають на дно контейнера, над ними розташовується лейкоцитарно-тромбоцитарний шар (ЛТШ) сірувато-білого кольору, зверху якого знаходиться БКП.
5.3. Контейнер з кров'ю (N 1), з'єднаний з іншими порожніми контейнерами, обережно витягують з центрифужної склянки, не порушуючи межу між шарами, та вміщують у плазмоекстрактор етикеткою до його задньої пластини.
5.4. Переводять плазму у контейнер N 2 згідно з п. 2.2.2.
Коли у контейнері N 1 над еритроцитами залишається шар плазми висотою 4 - 5 см об'ємом 65,0 - 75,0 мл, на з'єднувальну трубку накладають затискач на відстані 2 - 5 см від контейнера N 2. Масу контролюють зважуванням.
5.5. Для виділення ЛТШ на з'єднувальну трубку між контейнерами N 1 та N 3 послаблюють затискач та переводять увесь ЛТШ разом з плазмою, що залишилась, та невеликим шаром еритроцитів об'ємом 50,0 ± 15,0 мл у контейнер N 3. Об'єм переведеної плазми лейкоцитів та тромбоцитів складає приблизно 115 - 125 мл. На з'єднувальну трубку на відстані 3 - 5 см від контейнера N 1 та на такій же відстані від контейнера N 3 накладають затискач. При використанні контейнера 500/300 (450/300) для виділення ЛТШ до контейнера N 1 приєднують контейнер 300/300 без консерванту.
5.6. Контейнер N 1, в якому міститься концентрат еритроцитів (КЕ) з гематокритним числом (0,80 - 0,90) л/л, частково позбавлений лейкоцитів та тромбоцитів, від'єднують від
контейнера N 3 та герметизують, етикетують, зберігають згідно з пп. 2.1.5 - 2.1.7.
5.7. Контейнер N 2, в якому міститься БКП, етикетують, зберігають та використовують згідно з п. 2.1.4.
5.8. Контейнер N 3, який містить ЛТШ з домішкою плазми та еритроцитів, у парі з іншим контейнером з ЛТШ вміщують у центрифужні склянки у вертикальному положенні, зрівноважують та центрифугують при відцентровому прискоренні 190 g протягом 10 хв. при температурі (+22 ± 2) о C. У центрифужні склянки вкладають тверді пластини-вкладки, які здавлюють контейнери з боків, для забезпечення постійної товщини шару по всій висоті контейнера під час центрифугування та фіксують їх гумовими кільцями. При такому режимі еритроцити та лейкоцити осідають на дно контейнера, а концентровані тромбоцити в стані зависі у плазмі розташовуються над ними.
5.9. Після зупинки центрифуги контейнер N 3 обережно витягують та вміщують у плазмоекстрактор у вертикальному положенні, приєднують до нього контейнер N 4 без консерванту, який розташовують нижче на столі. Послаблюють затискач на з'єднувальній трубці між контейнерами та повільно переміщують КТ з контейнера N 3 у контейнер N 4. Коли у вихідного отвору трубки контейнера N 3 з'явиться шар лейкоцитів, накладають затискачі на відстані 2 - 5 см від контейнерів. Проводять герметизацію та роз'єднання контейнерів.
5.10. Контейнер N 3, що містить концентрат лейкоцитів (КЛ) з домішкою еритроцитів, від'єднують. На етикетці вказують назву закладу-заготовлювача, об'єм КЛ та кількість лейкоцитів (не менше 0,8 х 10^9/л), дату та час його заготівлі, термін зберігання, групу крові та резус-фактор донора, реєстраційний номер, дату та час заготівлі крові.
5.11. Контейнер N 4, що містить концентрат тромбоцитів, етикетують згідно з п. 4.12.
6. Оцінка якості компонентів крові
6.1. Бактеріологічний контроль компонентів крові.
Контроль стерильності крові проводять відповідно до Інструкції з контролю стерильності консервованої крові, її компонентів, кровозамінників та консервуючих розчинів.
6.2. Перед тим, як видати компоненти крові для трансфузії, проводять оцінку їх якості. Критеріями придатності для нативної плазми, концентрату тромбоцитів та лейкоцитів під час візуального огляду є прозорість плазми (відсутність каламуті, пластівців, прожилків фібрину), гомогенність зависі клітин, відсутність агрегатів; еритроцитної маси, еритроцитної зависі та ЕМЗЛТ - прозорість надстою, рівномірність еритроцитного шару, відсутність видимих згустків; у всіх компонентів - цілість та герметичність полімерних контейнерів та скляних флаконів, наявність на них оформлених етикеток із зазначенням терміну придатності.
6.3. Зберігання та облік КТ, одержаного з свіжозаготовленої крові у полімерних контейнерах, проводять при кімнатній температурі (+22 ± 2) о C протягом 24 год. чи при умові постійного перемішування на автоматичних мішалках протягом 72 год. при тій же температурі. Можливе також зберігання КТ протягом 24 год. в холодильниках при температурі (4 ± 2) о C, особливо в тих випадках, коли умови не дають можливості забезпечити режим кімнатної температури. Вийнятий з холодильника полімерний контейнер з КТ може вміщувати видимі агрегати тромбоцитів, які зникають при температурі (+22 ± 2) о C протягом 1 год. У спокої та при подальшому обережному перемішуванні. КТ, одержаний із свіжозаготовленої крові, зберігають у скляних флаконах при температурі (+22 ± 2) о C протягом 24 год. У КТ, отриманому з дози консервованої крові, повинно бути не менш як 0,5 х 10^11/л тромбоцитів в об'ємі плазми не більше 75 мл.
Зберігання КЛ проводять при температурі (+22 ± 2) о C чи в умовах холодильника при температурі (4 ± 2) о C протягом 24 год. У КЛ повинно бути не менш як 0,8 х 10^9/л клітин в об'ємі плазми не більше 75 мл. Об'єм концентрату клітин визначають зважуванням контейнера з КТ та КЛ, з маси якого віднімають вагу порожнього контейнера, що становить в середньому (23 ± 1) г.
Еритроцитну масу, еритроцитну завись зберігають при температурі (4 ± 2) о C у холодильнику протягом терміну, визначеного рецептурою консервуючого і ресуспендуючого розчинів для крові та ЕМ. Термін зберігання ЕМЗЛТ - 24 год. при температурі (4 ± 2) о C. Нативну плазму зберігають при температурі (4 ± 2) о C протягом 3 діб з моменту заготівлі чи у замороженому стані при температурі від мінус 25 до мінус 30 о C протягом 12 місяців.
7. Підготовка компонентів крові до трансфузії
Переливання компонентів крові проводять за допомогою систем для переливання крові та її компонентів, які зареєстровані та дозволені до застосування в Україні.
Перед проведенням трансфузії компонентів крові лікар зобов'язаний перевірити на герметичність контейнер (флакон), та провести макроскопічну (візуальну) оцінку якості КТ, КЛ та КЕ.
Трансфузію необхідно проводити, враховуючи групову та резус-належність донора та хворого, відповідно до Інструкції з переливання крові та її компонентів. При трансфузії КЛ необхідно враховувати антигенну сумісність донора та хворого за системою HLA.
Концентрати тромбоцитів та лейкоцитів необхідно використовувати в оптимальний термін - у день заготівлі. У такий спосіб забезпечується функціональна повноцінність клітин та максимальна лікувальна ефективність.
=============================================================
Додаток 1
РЕЖИМИ ЦЕНТРИФУГУВАННЯ
консервованої крові для одержання компонентів крові
та еритроцитної маси в процесі виготовлення ЕМЗЛТ
|
ЕТАПИ РОБОТИ |
МАРКИ ЦЕНТРИФУГ |
ЦЛ-4000 (R - 27 см) |
ЦР-3 (К - 28 см) |
К-70Д (К - 23,5 см) |
Режим центрифугування |
1 |
2 |
3 |
4 |
1 |
Розподіл крові на ЕМ та плазму |
2000 g (2600 об./хв.) 20 хв. |
2000 g (2600 об./хв.) 20 хв. |
2000 g (2600 об./хв.) 20 хв. |
2 |
Центрифугування крові у скляних флаконах |
1700 g (2400 об./хв.) 11 хв. |
1700 g (2400 об./хв.) 11 хв. |
1700 g (2400 об./хв.) 11 хв. |
1700 g (2400 об./хв.) 11 хв. |
1700 g (2400 об./хв.) 11 хв. |
1700 g (2100 об./хв.) 11 хв. |
3 |
Відмивання ЕМ у скляних флаконах |
2000 g (2600 об./хв.) 5 хв. |
2000 g (2600 об./хв.) 5 хв. |
2000 g (2800 об./хв.) 5 хв. |
4 |
Центрифугування крові у полімерних контейнерах |
1250 g (2000 об./хв.) 5 хв. |
1250 g (2000 об./хв.) 5 хв. |
1250 g (2000 об./хв.) 5 хв. |
5 |
Відмивання крові у полімерних контейнерах |
2000 g (2600 об./хв.) 5 хв. |
2000 g (2600 об./хв.) 5 хв. |
2000 g (2800 об./хв.) 5 хв. |
6 |
Виділення ЗПТ: |
|
|
|
у полімерних контейнерах |
680 g (1500 об./хв.) 13 хв. |
680 g (1500 об./хв.) 13 хв. |
680 g (1600 об./хв.) 13 хв. |
у скляних флаконах |
1380 g (2150 об./хв.) 6 хв. |
1380 g (2150 об./хв.) 6 хв. |
1380 g (2150 об./хв.) 6 хв. |
(1500 об./хв.) 20 хв. |
(1500 об./хв.) 20 хв. |
(1600 об./хв.) 20 хв. |
780 g (1600 об./хв.) 10 хв. |
780 g (1600 об./хв.) 10 хв. |
780 g (1750 об./хв.) 10 хв. |
7 |
Виділення КТ із ЗПТ: |
|
|
|
у полімерних контейнерах |
2400 g (2800 об./хв.) 20 хв. |
2400 g (2800 об./хв.) 20 хв. |
2400 g (2800 об./хв.) 20 хв. |
у скляних флаконах |
1320 g (2100 об./хв.) 20 хв. |
1320 g (2100 об./хв.) 20 хв. |
1320 g (2250 об./хв.) 20 хв. |
8 |
Виділення ЛТП |
2150 g (2680 об./хв.) 20 хв. |
2150 g (2630 об./хв.) 20 хв. |
2150 g (2800 об./хв.) 20 хв. |
9 |
Виділення КТ та КЛ з ЛТШ |
190 g (800 об./хв.) 10 хв. |
190 g (780 об./хв.) 10 хв. |
190 g (800 об./хв.) 10 хв. |
Примітка.
g - відцентрове прискорення;
R - радіус ротора центрифуги до середини центрифужної склянки. При використанні центрифужних склянок радіус ротора 27 см.