до пункту 4.3.4 Порядку медико-санітарного забезпечення осіб,
які утримуються в слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах
Державного департаменту України з питань виконання покарань
З А Х О Д И
з захисту персоналу місць позбавлення волі від інфікування на ВІЛ
та інших інфекційних хвороб, які передаються парентеральним шляхом
1. Загальна частина
1.1. Деякі аспекти діяльності персоналу місць позбавлення волі можуть створити передумови для його інфікування заразними хворобами, у тому числі й ВІЛ-інфекцією.
1.2. Основною стратегією запобігання інфікуванню є усвідомлення того, що будь-яка рідина або субстанція організму ув’язненого може бути потенційно інфікованою.
1.3. Небезпека інфікування виникає під час обшуку, роботи з агресивними особами або такими, які навмисно себе поранили, чи у випадку пригоди, коли пролилася кров або інші біологічні рідини (спроби самогубства, бійки тощо).
2. Заходи перестороги під час проведення обшуку
2.1. Предмети, які можна знайти у заарештованих чи засуджених (леза для гоління, які зашиті у відвороти одягу, приклеєні під столами, сховані в шматках мила, у книгах; шпильки та голки, що сховані в лацканах одягу; інструментарій для ін’єкцій, схований у кулькових авторучках, усередині різних труб тощо), можуть стати чинниками поранення шкіри або слизових оболонок.
2.2. Головним ризиком інфікування персоналу, що проводить обшук, є укол голкою або іншим гострим предметом, який може містити на собі залишки крові, та попадання крові або інших біологічних речовин до відкритої рани чи садно на шкірі або на слизовій оболонці. Особі, яка буде виконувати обшук, необхідно дотримуватись таких правил:
2.2.1. Накрити пластирем усі порізи та садна на шкірі.
2.2.2. На час обшуку вдягати шкіряні рукавички, особливо у разі обшуку тих місць, де можливий ризик порізу шкіри.
2.2.3. Одягати додатково гумові рукавички у разі, якщо існує можливість контакту з кров’ю або іншими біологічними рідинами та субстанціями другої людини.
2.2.4. Якщо можна, «використовувати очі, а не руки», – дивитись, але не торкатись. Наприклад, коли під столом приклеєний якийсь предмет, то спочатку його потрібно уважно роздивитись і лише потім торкатись руками.
2.2.5. Особливо обережно слід оглядати одяг. Там, де це можливо, запропонувати ув’язненому самому звільнити свої кишені й показати білизну. Запропонувати ув’язненому своїми руками промацати свій одяг.
2.2.6. Усі вилучені речі, в першу чергу – гострі, з ознаками забруднення кров’ю, необхідно з усіма належними пересторогами помістити в контейнер для подальшої утилізації. Бажано, щоб указані предмети поміщав у контейнер сам ув’язнений. Забороняється використовувати целофановий пакет як контейнер.
3. Заходи перестороги при насильницьких діях
3.1. У випадку акту насильства ризик інфікування може виникнути під час ударів, укусів, уколів гострими предметами. Необхідно пам’ятати, що хоча ризик заразитись ВІЛ від уколу або від крові, яка пролилась, досить малий, але він існує. Тому важливо, щоб працівники установ, які мають справу з актами насильства та обшуком, захищали себе за допомогою таких заходів перестороги:
3.1.1. Необхідно завчасно оцінити можливість ризику.
3.1.2. У разі виникнення ситуації, що призвела до конфлікту, - покликати на допомогу.
3.1.3. Використати спеціальні засоби та спорядження для контролю та запобігання насильству.
3.1.4. Уникати контакту з кров’ю та біологічними рідинами ув’язнених.
3.1.5. У разі розливання крові потерпілого під час насильницьких дій, спроби самогубства тощо, ізолювати місце розлиття з подальшим його дезінфікуванням та прибиранням.
3.2. У разі виникнення ситуації, яка може призвести до ризику інфікування (поранення шкіри чи слизової оболонки, попадання крові або інших рідин), працівник повинен ужити таких заходів:
3.2.1. Якщо травма з пошкодженням шкіри – стиснути її навколо уколу або укусу, видавити 2-3 краплини крові, промити уражене місце водою з милом.
3.2.2. У разі попадання крові та інших біологічних рідин іншої особи в очі, рот – ретельно промити очі, прополоскати рот проточною водою.
3.2.3. Негайно звернутися до працівників медичної частини установи для подання невідкладної медичної допомоги і дезінфекції місця травмування, потім, у разі потреби, – у поліклініку за місцем медичного обслуговування для подальшого медичного нагляду.
|
Начальник управління медичного та санітарно-епідеміологічного обслуговування спецконтингенту Державного департаменту України з питань виконання покарань |
О. ГУНЧЕНКО |