МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Український Центр наукової медичної інформації

та патентно-ліцензійної роботи

(укрмедпатентінформ)

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ № 188 - 2009

про нововведення в системі охорони здоров’я

м. Київ

Випуск 7 з проблеми «Клінічна імунологія та алергологія» Підстава: Рішення ПК «Клінічна імунологія та алергологія» Протокол № 2 від 27.02.2009 р.	ГОЛОВНОМУ КЛЦІНІЧНОМУ ІМУНОЛОГУ, СІМЕЙНОМУ ЛІКАРЮ, ТЕРАПЕВТУ, ПЕДІАТРУ, ЕПІДЕМІОЛОГУ, МОЗ ФА КРИМ, УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ  ОБЛАСНИХ, СЕВАСТОПОЛЬСЬКОЇ ТА КИЇВСЬКОЇ МІСЬКИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ
УСТАНОВИ – РОЗРОБНИКИ	А В Т О Р И
ДЕПАРТАМЕНТ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОЧНОЇ ДОПОМОГИ МОЗ УКРАЇНИ	д. мед. наук., проф. ЛАЗОРІШИНЕЦЬ В.В.,
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦИОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ ІМ. ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ	к. мед. наук  ЖДАНОВА М.П. д. мед. наук, проф. ЧОП’ЯК В.В.
ХAРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОСМНОЇ ОСВІТИ МОЗ УКРАЇНИ	к. мед. наук  ПОТЬОМКІНА Г.О. к. мед. наук  ПОДАВАЛЕНКО А.П.
УКРМЕДПАТЕНТІНФОРМ МОЗ УКРАЇНИ	к. мед. наук  КОСТЮЧЕНКО Л.В. МАЛИШОК О.В.

ВАКЦИНАЦИЯ ОСІБ З ПОРУШЕНИМ СТАНОМ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

Суть впровадження:  вакцинація осіб з порушеннями імунної системи

         Пропонуються для впровадження в практику лікарів: клінічних імунологів, лікарів загальної практики / сімейної медицини, терапевтів, педіатрів, епідеміологів районних /міських /обласних поліклінік / лікарень, санітарно-епідеміологічних станцій, а також центрів клінічної імунології та алергології тактика проведення профілактичних щеплень імуноскомпрометованих осіб, розроблена в Львівському  національному медичному університеті імені Данило Галицького, Харківській медичної академії післядипломної освіти  та апробована в Львівській обласний дитячій сп5еціалізованій клінічній лікарні, Івано-Франківській обласній клінічній лікарні та центрі клінічній імунології та алергології МОЗ України.

         Імунопрофілактика – один із головних діючих способів боротьби з інфекційними хворобами і спрямована на їх попередження і ліквідацію.  Епідеміологічна безпека може бути досягнута завдяки всебічному охопленню населення профілактичними щепленнями (не менше 95 %) та наявності в популяції високого відсотка осіб захищених від контрольованих інфекцій зі створенням популяційного імунітету. Ефективність та безпечність вакцинації залежить від багатьох факторів, зокрема,  імуногенності та якості вакцин, стану здоров’я та генетичних особливостей щепленого. За останні роки збільшилось число хворих на природжені, набуті ВІЛ-залежні та ВІЛ-незалежні імунодефіцити, імунопроліферативні, алергічні, автоімунні та онкологічні хвороби, для яких характерна слабка або змінена імунна відповідь на вакцинальні антигени.  З одного боку  ці хворі значно знижують ефективність вакцинопрофілактики, створюючи передумови для формування особливої небезпечної епідситуації, з іншого – вакцинальний процес у них може спровокувати загострення хронічних хвороб та виникнення поствакц3инальних реакції та ускладнень. Ця група хворих має назву імуноскомпрометованих, складає в популяції від 4 до 10 % і потребує спеціальної тактики вакцинації.

Особливості вакцинації хворих на природжені імунодефіцити:

·         протипоказана вакцинація всіма живими вакцинами (БЦЖ,  оральна поліомієлітна, корова, епідпаротитна, краснушна тощо)  при імунодефіцитах  антитілоутворення з низьким IgG. комбінованих імунодефіцитах, а при дефектах фагоцитозу – протипоказана лише БЦЖ;

·         протипоказана вакцинація оральною поліомієлітною вакциною  (ОПВ)  членів сімей, хворих на означені імунодефіцити;

·        особам з селективними імунодефіцитом IgА та імунодефіцитом IgМ показана вакцинація згідно з календарем щеплень;

·        осіб з транзиторною гіпогаммаглобулінемією вакцинують тільки інактивованими вакцинами;  живі вакцини вводять тальки після фізіологічній нормалізації рівнів імуноглобулінів;

·        вакцинацію проти вірусного гепатиту В рекомендовано проводити подвійною дозою вакцини за такою схемою: через 0-1-2-8 місяців після першого введення вакцини (розпочинати можна в будь-якому3 віці)

Особливості вакцинації ВІЛ-інфікованих:

         ВІЛ-інфікованим протипоказані лише щеплення живою оральною поліомієлітною вакциною та БЦЖ.

         У сучасних умовах живу ОПВ необхідно замінити на інактивовану поліомієлітну вакцину, що дасть можливість вакцинувати навіть хворих на різні імунодефіцити та усунути ризик вакциноасоційованого поліомієліту.

Особливості вакцинації хворих на імунопроліферативні та онкологічні хвороби:

·         живі вакцини можна вводити через 3 міс., інактивовані – через 1 міс. після закінчення імуносупресивної медикаментозної та променевої терапії;

·        рекомендовані додаткові щеплення проти пневмококової, гемофільної типу b інфекцій, грипу за 2 тижня до початку або через 3 міс. після закінчення імуносупресивної терапії.

Особливості вакцинації хворих з патологією селезінки:

·          при гіпоспленії / аспленії рекомендовано проводити щеплення проти гемофільної інфекції  типу b, менінгококової та пневмококової інфекцій;

·        при плановій спленектомії – за 2 тижні до оперативного втручання.

Особливості вакцинації хворих на автоімунні хвороби

·         вакцинацію живими вакцинами проводити тільки в період повної ремісії (протягом 3-х місяців) хвороби, з підтримуючою базовою та / або кортикостероїдною терапією;

·        живі вакцини можна вводити через 3 місяці після закінчення активної базової імуносупресивної цитостатичної, моноклональної терапії та пульс-терапії кортикостероїдами з відсутності активності хвороби;

·        рекомендовані додаткові щеплення проти пневмококової, гемофільної типу b інфекцій,  грипу через 3 місяці після закінчення імуносупресивної терапії;

·        вакцинацію інактивованими вакцинами проводити тільки в період повної ремісії (протягом одного місяця) хвороби, з супроводжуючою підтримуючою базовою та / або кортикостероїдною терапією;

·        при гемофілії, ідіопатичній тромбоцитопенії внутрішньо м’язове введення вакцини замінити на підшкірне;

·        для профілактики гіпертермічного синдрому рекомендовано парацетамол (10 мг/кг) під час вакцинації та при необхідності кожні 6 год. протягом 3 днів після щеплення.

Особливості вакцинації хворих на алергічні хвороби

·        ретельний збір алергологічного анамнезу, застосування гіпоалергічної дієти, особливо в період вакцинації; при сезонній алергії імунізацію проводити в період відсутності дії несприятливих чинників;

·        вакцинацію здійснюють в період ремісії на тлі планового та курсового лікування згідно з календарем щеплень;

·        у зв’язку з тим, що алергічні реакції формуються на певні компоненти вакцини (гетерологічні білки, антибіотики, формальдегід, мертіолят, гідроокис алюмінію тощо) доцільно проводити шкірну пробу з вакцинальним препаратом: в залежності від важкості алергічної хвороби вакцину розводять до концентрації 1:10 – 1:100, вводять внутрішньошкірно в дозі 0,1  мл, спостерігають протягом 48 год. за розвитком місцевої та загальної реакції.  Протипоказанням для проведення щеплення цією вакциною є будь-яка, навіть місцева реакція;

·        хворим на алергопатологію рекомендовано за 3-5 днів до вакцинації і протягом 3-7 днів після вакцинації  приймати у вікових дозах антигістамінні препарати 2-го чи 3-го покоління;

·        хворим на важку форму бронхіальної астми під контролем клініко-лабораторних досліджень підвищують дозу інгаляційних кортикостероїдів на 30-50 % за 3-5 днів до вакцинації і протягом 3-7 днів після вакцинації;

·        вакцинацію проводять за 3 міс. до або че6рез 3 міс. після початку специфічної імунотерапії (СІТ).

Загальні рекомендації:

·        вакцинація імуноскомпрометованих хворих проводиться після консультації лікарів – клінічних імунологів (дорослих та дитячих) центрів клінічної імунології та алергології, спеціалізованих кабінетів міських / обласних поліклінік, в умовах стаціонарів з імунологічними та алергологічними ліжками;

·        при виборі особливостей імунізації імуноскомпрометованих хворих необхідно звертати увагу на імунологічний, алергологічний, генетичний анамнези, причина / тригери формування імунозалежних хвороб, патогенетичні типи порушень імунної системи, особливості клінічного перебігу, ступінь імунної недостатності, властивості та механізми дії імунобіологічного препарату, який застосовують для щеплення;

·        з метою скорочення тривалості імунізації рекомендовано введення комбінованих вакцин.

·        при вакцинації адсорбованою кашлюково-дифтерійно-правцевою вакциною (АКДП) хворих з фебрильними судомами та післявакцинальною гіпертермією в анамнезі показано замінити АКДП на ацелюлярну АКДП та приймати парацетамол в момент щеплення та надалі через кожні 6 годин (до 3-х днів після вакцинації) в разовій дозі 10-15 мг/кг.

·        враховуючи тригерні властивості вірусу грипу в розвитку імунозалежних хвороб, рекомендовано в передепідемічний період (жовтень – листопад) всім імуноскомпрометованим хворим проводити вакцинацію проти грипу інактивованими вакцинами;

·        з метою досягнення адекватної імунної відповіді на певну вакцину в імуноскомпрометованих хворих рекомендований до- и післявакцинальний контроль рівня специфічних антитіл (напруження імунітету – через 4 тижні та збереження імунної пам’яті – через 6 місяців). Необхідна оцінка кількості лейкоцитів, абсолютного числа лімфоцитів, рівень С-реактивного протеїну, за показаннями – імунограма;

·        імуноскомпрометовані хворі, в яких розвинулись післявакцинальні генералізовані реакції та ускладнення, повинні бути взяті на диспансерний облік лікарями-клінічними імунологами з наданням спеціалізованої допомоги та статистичним обліком згідно з МКХ-10.

Таким чином, для досягнення ефективності та безпечності імунізації хворих з вираженими порушеннями імунної системи необхідний спеціалізований підхід щодо проведення профілактичних щеплень у них з урахуванням анамнестичних, клінічних особливостей, загального стану імунної системи, специфічної імунної відповіді на щеплення, а також характеру дії вакцинальних препаратів.

Така тактика імунізації дасть можливість значно підвищити відсоток охоплення профілактичними щепленнями населення, що буде сприяти стабілізації в Україні епідемічної ситуації з інфекцій, які контролюються засобами специфічної профілактики, зменшення ризику формування та попередження поствакцинальних реакцій та ускладнень серед імуноскомпрометованих хворих.

Досвід використання запропонованої тактики вакцинації свідчить про доцільність широкого його впровадження в практичну медицину.

За додатковою інформацією з проблеми звертатись до авторів листа.