Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ЗАХОДИ  ЩОДО ВИВЕДЕННЯ ТОКСИНІВ, ЯКІ НЕ ВСМОКТАЛИСЬ В  ШЛУНКОВО-КИШКОВОМУ ТРАКТІ

1. Промивання шлунку.

2. Попереднє спорожнення шлунку перед його промиванням.

3. Об’єм рідини для разового введення не повинен перевищувати 75% від вікового об’єму шлунка постраждалого.

4. Сумарний об’єм рідини для промивання шлунку у постраждалого повинен складати розрахунок 0.5-1.0 л  на рік життя, але не більше 10 л.

5. Для промивання шлунку використовують гіперосмолярний водний розчин.

6. Після промивання, в шлунок необхідно ввести обволікальні препарати та ентеросорбенти.

7. Повторні промивання кишечнику гіперосмолярним водним розчином через кожні 8 годин протягом першої доби від моменту госпіталізації пацієнта.

8. Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання (призначення ентеросорбентів у вікових дозах).

Директор Департаменту організації

та  розвитку медичної допомоги

населенню                                                                                                                                                   Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ЗАХОДИ ЩОДО ВИДАЛЕННЯ З ОРГАНІЗМУ ТОКСИНІВ, ЯКІ ВСМОКТАЛИСЯ В ШЛУНКОВО-КИШКОВОМУ ТРАКТІ

1. Ентеральне зондове водне навантаження, з швидкістю введення 10-16 мл\кг на годину, протягом перших 6 годин лікування, на фоні стимуляції діурезу.

2. Ентеральне зондове водне навантаження здійснюється за умов припинення блювоти та наявності легкого ступеня важкості гострого отруєння.

3. Після 6 годин лікування, об’єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначається індивідуально.

4. Стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах.

5. Парентеральне водне навантаження, з швидкістю інфузії 10-15 мл\кг на годину протягом перших 6 годин лікування на фоні стимуляції діурезу.

6. Парентеральне водне навантаження здійснюється за умов наявності середнього або важкого ступеня проявів гострого отруєння.

7. Після перших 6 годин лікування, об’єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначається індивідуально.

Директор Департаменту організації

та  розвитку медичної допомоги

населенню                                                                                                                                                   Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ЗАХОДИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ СИТУАЦІЙНОЇ ТА КОРИГУВАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ

1. Регідратаційна терапія (ентеральна або парентеральна) до закінчення симптомів ексикозу (за наявності останнього).

2. Корекція електролітних порушень шляхом введення сольових розчинів, на фоні лабораторного контролю вмісту електролітів у крові.

3. Контроль та підтримка вітальних функцій.

4. Контроль та підтримка вітальних функцій.

5. Корекція КЛС.

6. Глюкокортикоїдна терапія (за показаннями).

7. Введення вітаміну Е в  дозі 2 мг\кг на добу перорально.

8. Внутрішньовенне введення 20% розчину глюкози  з інсуліном  та вітамінами С , В1, В6.

9. В разі наявності показань – використання ШВЛ.

10 Корекція гіпокальціемії.

Директор Департаменту організації

та  розвитку медичної допомоги

населенню                                                                                                                                                   Р.О.Моісеєнко