Особливості весняно-літнього догляду

за посівами жита озимого в умовах 2011 року

 

В агроформуваннях різних організаційно-правових форм Львівської області середня урожайність жита озимого в останні роки не перевищує 2,2-2,3 т/га, а у різні роки випробування сортомережі області вона досягла 4,8-6,8 т/га. У дослідах Інституту на сірих лісових поверхнево-оглеєних ґрунтах при вирощуванні жита сортів інтенсивного типу за інтенсивною технологією рівень урожайності був у межах 5,2-5,8 т/га.

Хоча жито озиме менш вимогливе до родючості ґрунту, попередників та умов живлення, ніж пшениця, завдяки кращому розвитку кореневої системи, яка здатна засвоювати поживні речовини з глибших шарів ґрунту та важкодоступних сполук, але високу урожайність зерна покращеної якості може забезпечити при дотриманні комплексу технологічних заходів. Невиконання окремих елементів веде до спрощення технологій, гальмування процесів росту та розвитку рослин, зниження врожайності, погіршення якості зерна,

Під урожай 2011 року посіяно 9,4 тис.га жита озимого (всі категорії господарств). Враховуючи стан посівів восени 2010 року і здатність жита нагромаджувати в листках більше складних цукрів, ніж пшениця й економніше їх витрачати за зимовий період, можна очікувати, що рослини при відновленні весняної вегетації будуть у доброму та задовільному стані.

Сорти жита нового покоління за напрямом використання інтенсивні та напівінтенсивні, тому необхідно застосувати комплекс агрозаходів з метою підвищення їх врожайності та якості зерна в умовах 2011 року.

Для остаточного визначення стану посівів необхідно провести їх ретельне обстеження за кількістю рослин на одиниці площі та встановити  розвиток (кількість пагонів та вузлових коренів на рослині). А також необхідно визначити площі, які потенційно придатні для одержання продовольчого зерна цінних за якістю сортів жита озимого (за попередниками, удобренням до сівби, строками сівби, розвитком навесні) та провести відповідний догляд за такими посівами.

Жито озиме, як і інші колосові культури, засвоює значну кількість азоту. Багаторічними дослідженнями інституту встановлено, що азотні добрива під жито найефективніші при внесенні у два-три строки, зокрема до сівби, навесні і в період колосіння. Від роздрібного внесення азоту поліпшуються фізичні показники якості зерна, біохімічний склад борошна, об’єм та якість хліба.

Черговість та критерії застосування азотних підживлень в інтенсивних технологіях вирощування жита озимого такі ж як у озимої пшениці. Перше весняне підживлення проводять залежно від кількості рослин на одиниці площі та їх розвитку, враховуючи попередники, інтенсивність сорту та час відновлення весняної вегетації (ЧВВВ) (цього року на рівні середніх багаторічних даних) дозою добрив у межах N_30-45 (біля 1-1,5 ц/га аміачної селітри або 2 ц/га нітроамофоски), починаючи із слабше розвинених посівів.

Від початку виходу рослин у трубку (початок IV етапу органогенезу) використання азоту збільшується, бо у цей період формуються елементи колосу. Друге підживлення жита проводять з врахуванням кількості азоту при першому застосуванні та забезпеченість рослин поживними елементами за даними тканинної чи рослинної діагностики. Результатами багаторічних досліджень встановлено, що кращою дозою добрив є N₃₀ (біля 1 ц/га аміачної селітри).

Третє підживлення проводять у фазі колосіння з метою підвищення виповненості зерна та покращення якості, зокрема збільшення кількості білку. Доза добрив не повинна перевищувати N_20-30 (0,6-0,9 ц/га аміачної селітри).

Проти вилягання на добре розвинутих посівах і з високою густотою стеблестою у ІІІ- IV етапі органогенезу використовують ретарданти.

Хоча жито озиме, на відміну від пшениці озимої, більш стійке до забур’нення, ураження хворобами та шкідниками, проте при його вирощуванні на продовольчі цілі із наведеною вище схемою удобрення за необхідності з врахуванням ЕПШ (економічного порогу шкодочинності) проводити боротьбу з бур’янами, хворобами та шкідниками рекомендованими пестицидами, які передбачені «Переліком пестицидів та агрохімікатів», дозволених до застосування у 2011 році.

Збирати жито озиме слід у кінці воскової-початок повної стиглості. Зібране раніше воно дає щупле зерно, а при запізненні з його обмолотом відбуваються втрати через обсипання, обламування колосся та активізацію фізіологічних процесів (проростання на корені) при вологій погоді. Тому жито необхідно збирати у стислі строки за вологості зерна нижче 16%, щоб отримати добру його якість.