Міністерство агарної політики та продовольства України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького

 

 

 

 

 

БІЗНЕС-ПЛАН

 

 

вирощування курей-бройлерів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів – 2012 р

Зміст

Резюме. 3

Аналіз ринку. 4

Характеристика підприємницької діяльності 8

Управління і власність. 12

Планування діяльності 12

Фінансове планування. 15

Оцінка можливих ризиків. 15

 

Резюме

Розведення та вирощування курчат-бройлерів – важливе джерело збільшення виробництва м’яса в нашій країні та розширення його асортименту. Відгодовувати курчат-бройлерів в промислових умовах економічно вигідно.

Розвиток бройлерної промисловості пов’язаний як з високою дієтичною, харчовою якістю, так і з економічними перевагами порівняно з виробництвом інших видів м’ясної птиці.

Бройлери характеризуються скороспілістю, ефективним використанням кормів, відносно невеликими витратами кормів на одиницю продукції, швидкою зворотністю обігових засобів, високою рентабельністю виробництва.

Базою для виробництва бройлерного м’яса є великі бройлерні птахофабрики на 3-6 млн. голів птиці за рік. Більшість із них працює з замкнутим циклом виробництва, коли на обмеженій території зосереджені всі вікові групи птиці. У середньому за показниками спеціалізованих птахофабрик України жива маса бройлерів у 7-тижневому віці досягає 1338г., збереженість поголів’я – 93%, витрати корму - 3,67% на 1 кг приросту.

В сучасному бройлерному виробництві надзвичайно важливе значення має дотримання раціональних науково-обгрунтованих технологічних нормативів вирощування та утримання бройлерів. Тільки за цієї умови забезпечується одержання високих показників продуктивності птиці при мінімальних затратах матеріальних і трудових ресурсів.

Основним резервом збільшення виробництва м’яса являється виробництво м’яса бройлерів.

Бройлер – це гібридне м’ясне курча 49-60 денного віку, незалежно якої статі, яке відрізняється інтенсивним ростом, високою м’ясною скороспілістю, хорошими м’ясними якостями.

Ефективність виробництва бройлерів залежить, насамперед від племінних якостей батьківського стада. Для виробництва м’яса бройлерів, використовують гібридну птицю. Гібридна птиця більш стійка до захворювань, і більш життєздатна. Для виробництва гібридів використовують 2-х і 4-х лінійні кроси порід корніш і білий плімутрок. Прикладом 4-х лінійного кросу є крос “Стабро -4”. Є ще такі м’ясні кроси: “Нева-2”, “Бройлер-6”, “Бройлер-компакт-8, “Гібро-6”, “Смєна”, “Домінант”, “Кобб-500”, “Балтика-4” “Перевальський”(Луганська обл.), “Арбор-Айкрез” - (Донецька обл.), “Шевер-Старбро”(АР Крим), “Конкурент”, “Ross-308”,  “Isa-215”  і багато інших.

Аналіз ринку

Виробництво та переробка м’яса є традиційно розвиненими в Україні. Сектор птахівництва, особливо промислового, перебуває на стадії підйому, і темпи росту його, відповідно до офіційної статистики, у 2006 році становили близько 29 % порівняно з 2005.  Головною особливістю вітчизняного ринку курячого м’яса є його чітка структуризація. Цей ринок контролюють вісім крупних компаній.  Частка інших виробників не перевищує 10 % [4].

Сьогодні найуспішнішими компаніями є  “Миронівський хлібопродукт”  і  “Комплекс Агромарс”. Лідери ринку вже почали створювати власні бренди, активно використовуючи рекламу, причому як локальну, так і національну [[1]].  "Мироновский хлібопродукт" займає приблизно 50% від промислового виробництва курятини в України, "Агромарс" – близько 14%, "Птахокомбінат Дніпровський" – 7,5%, "Агроовен" – 6%, "Володимир-Волинська птахофабрика" – близько 3% [[2]].

Структура птахівництва в Україні має такий вигляд: Інститут птахівництва, племінні птахозаводи, племінні птахорепродуктори і товарні птахофабрики. За даними ВНО “Укрптахопром”, сьогодні галузь об’єднує 684 птахогосподарства з різними формами власності, з яких 86 господарсв спеціалізуються на виробництві племінної продукції, 150 — на виробництві яєць, 82 — на виробництві м’яса, 195 — міжгосподарські птахівничі підприємства, 143 — інкубаторно птахівничі підприємства. Для забезпечення товаровиробників птахівничої продукції племінним матеріалом є налагоджена схема взаємозв’язків племінних господарств різного рівня між собою і з виробниками товарної продукції: СГЦ — племзавод — племрепродуктори І-го порядку; племрепродуктори II-го порядку, птахогосподарства — інкубаторно-птахівничі підприємства, населення. Ведеться поглиблена селекційна робота з птицею кросів “Борки-117”, “Борки-2М”, “Борки-колор”, “Ломанн Браун”, “Беларусь-9”, також зберігається птиця кросу “Прогрес”, “П-46”, “Домінант”, “Іза Браун”, “Тетра-СЛ”, “Арбор-Айкрес”, “Зміна”, “Бройлер-прим” [[3]].

До п'ятірки областей-лідерів за виробництвом м'яса сільськогосподарської птиці в спеціалізованих птахівницьких підприємствах у 2010 році були: Черкаська (35,4%), Дніпропетровська (17,3%), Київська (15%) області, АР Крим (9,1%) та Львівська область з часткою виробництва 5% від загального об'єму (рис. 1).

Рис. 1. Рейтинг областей України з виробництва м’яса птиці, тис. тон в забійній вазі

Джерело: [[4]]

До п'ятірки областей-лідерів за поголів'ям сільськогосподарської птиці у 2010 році були: Черкаська (12,4%), Київська (11,5%), Дніпропетровська (9%), Донецька (7,2%) області та АР Крим (6,2%) (рис. 2.).

Рис. 2. Рейтинг областей України з поголів’я птиці в категоріях господарства у 2010 р., тис. гол.

Джерело: [[5]]

 

У Львівській області на початок 2009 р. поголів'я птиці утримували 54 підприємства., з них 23 фермерських господарства. Виробництвом м'яса бройлерів займалися 32 господарства. Найпотужніші з них  − фермерське господарство „Улар" Пустомитівського району і ТзОВ „Захід-Агро" Жидачівського району. За попередній рік вони реалізували 44 % м'яса бройлерів, виробленого в області. Що стосується господарств населення, то на 1 січня 2009 р. утримували курей  65% господарств. На одне господарство припадало по 12 голів птиці [[6]].

З початку 2008 по 2009 роки спостерігається зростання ціни на м’ясо птиці, однак вже у 2010 році відбувається поступове зниження цін (рис. 3.). Це пояснюється зниженням купівельної спроможності населення.

Рис. 3. Динаміка цін на м’ясо птиці в Україні за 2008-2010 роки, грн

Джерело: [[7]]

 

Найбільш стабільним і організованим каналом реалізації м'яса птиці є переробні підприємства, їм реалізується 71,3% виробленої продукції і лише 22 % за іншими каналами. Основними конкурентами для підприємств торгівлі щодо продажу продукції птахівництва є міські ринки.

Для України, її економіки і населення ефективний розвиток птахівництва має унікальне значення. Його унікальність полягає в тому, що галузь здатна розвиватися практично без фінансування з бюджету країни.

Широкий попит на пташине м'ясо пояснюється тим, що воно є найкращим за жиро- та амінокислотним складом, найбільше відповідає вимогам до продуктів харчування та їхньої збалансованості.

Прогнози подальшого росту споживання в цьому сегменті, роблять виробництво свіжого бройлерного м’яса одним з найбільш привабливих напрямків розвитку бізнесу,  принаймі на найближчі три-п’ять років.

Активний ріст обсягів споживання м’яса птиці спричиняють наступні фактори:

· безпечність курячого м’яса на біологічному рівні;

· хімічна структура білого м’яса характеризується оптимальним сполученням амінокислотного ряду з низьким вмістом холестерину;

· порівняно низький ціновий рівень.

Практика і наука довели, що найбільш ефективне виробництво забезпечується  на птахофабриках яєчного спрямування, де утримується не менше 250-300 тис.  курей-бройлерів [[8]].

Домашнє виробництво птиці конкуренції промисловим підприємствам не складає,  тому як промислове, по-перше,  виграє за ціною, по-друге, з домашньої курки не можна приготувати тієї розмаїтості готових продуктів,  якого можна досягти,  використовуючи фабричну курятину.  У сегменті домашньої курятини виробляється 30-50  тис. т. у рік. Згодом,  коли птахофабрики по вирощуванню бройлерів зможуть представити продукт за ціною в півтора-два рази нижче вартості домашньої курки, сегмент виробництва домашньої птиці скоротиться до 10% і менше.

 

Характеристика підприємницької діяльності

Приміщення 
Перше, про що треба подбати, — це приміщення. Місце для пташника бажано обрати на підвищенні, з піщаним грунтом. Розмір майбутнього приміщення для курей визначають, виходячи із бажаного поголів’я та густоти посадки. На 1 м² площі рекомендується розміщувати чотири курки м’ясних та м’ясо-яєчних порід або 12–14 курчат-бройлерів. Недотримання рекомендованих норм може спричинити падіж, особливо молодняку, в якого, до того ж, спостерігається затримка статевого розвитку, погіршується якість пір’я. 

Місце для будівництва пташника повинне бути рівним, сухим, можна з легким нахилом на південь, щоб забезпечити стік води. Якщо ділянка сира, бажано зробити настил із гравію завтовшки 15–20 см і залити його шаром глини з битим склом, щоб захистити птицю від гризунів. На цей шар насипати другий шар гравію заввишки 10–15 см і залити його розчином цементу. Для гідроізоляції використовують гарячий рідкий бітум, який наносять на другий шар гравію, коли той підсохне. Щоб грунтові води не потрапили до пташника, навколо нього обладнують дренажні канавки завширшки 50 см. На дно почергово покласти великий, середній та дрібний гравій, а потім засипати його піском. Такі канавки повинні мати вихід у спеціальні колодязі для збору води. 

Вибираючи матеріал для будівництва, потрібно виходити з місцевих умов. Товщина стін має бути в межах 22–27 см, щоб унеможливити їх промерзання. В середині пташника бажано використовувати гладенькі поверхні (фанера, суха штукатурка), бо їх простіше дезінфікувати та очищати. Стіни й стелю пташника треба побілити 20%-ним вапняним розчином. 

Вікна забезпечують природну освітленість пташника. При цьому їх площа повинна бути не менше 1/10 площі підлоги. Наприклад, для приміщення площею 8 м² площа вікна має бути 0,8 м². Якщо пташник передбачено для відгодівлі молодняку, тоді площу вікон можна зменшити ще наполовину (до 0,4 м²). Із середини пташника вікна слід захистити металевою сіткою або дерев’яними рейками, щоб птиця не розбила віконне скло та не поранилась. 

Крім природного, пташник повинен мати й штучне (електричне) освітлення. Для дорослого поголів’я — 5 Вт на 1 м² підлоги, для молодняку — 3 Вт. На електролампи треба встановити відбивачі. Лампи підвісити на висоті 1,7–1,8 м від підлоги. Якщо пташник призначено для вирощування молодняку, його потрібно обладнати нагрівачами. 

Щоб птиця росла здоровою, їй потрібне свіже повітря, тому треба забезпечити природну вентиляцію. Для цього дерев’яну витяжну коробку розміром 25х25 см по всій довжині розділіть двома хрестоподібними дошками на чотири відділення. В тій частині коробки, яка виступатиме над дахом, з усіх боків зробіть по одному отвору. Зверху її накрийте кришкою. Таким чином, хоч би з якого боку дув вітер, він по двох відділеннях наганятиме в пташник свіже повітря, а по двох інших — виштовхуватиме вологе й забруднене. Витяжна коробка має бути без щілин, тому ззовні добре її зашпаклюйте та пофарбуйте. 

Перед пташником обладнайте солярій (вигульний дворик), який за розміром має бути не менше половини площі пташника. Щоб унеможливити контакт із дикими птахами, огородіть його (висота загороди — 0,6 м), зверху теж напніть сітку. Із пташника в солярій обладнайте лаз розміром близько 40х40 см. Щоб у холодну погоду утримувати в пташнику тепло, двері зробіть подвійні на висоті 20–25 см від рівня підлоги. До лазу бажано приставити невеличкий трап. 

Коли пташник буде збудовано, перш ніж розмістити в ньому птицю, почистіть його й продезінфікуйте. Всі внутрішні елементи конструкції (обладнання, підлогу, знаряддя) промийте 1,5–2%-ним гарячим розчином кальцинованої соди (150–200 г соди на відро води). 

Для миття гнізд, сідал, кормушок підготуйте такий розчин: 1 кг попелу розведіть у 5 л води, прокип’ятіть та розбавте водою в співвідношенні 1:2.

Дезінфікувати дрібний інвентар, який зроблено із дерева, можна за допомогою одного із вказаних гарячих розчинів. Якщо ж інвентар металевий, спочатку обробіть його паяльною лампою, а потім промийте зазначеними розчинами. 
По закінченні дезінфекції приміщення бажано закрити на 2–3 год, а тоді провітрити та просушити. Якщо ви збираєтесь придбати молодняк птиці, то не пізніше як за 2–3 дні до покупки приміщення добре прогрійте. 

Великий вплив на мікроклімат пташника справляє підстилка. Для цього можна використати торф, солому, сухий крупний пісок, тирсу. Використовуючи тирсу, слід пам’ятати: щоб не допустити її склеювання, в перші дні потрібно покрити тирсу солом’яною січкою. Крім цього, на неї не можна саджати голодну птицю, бо вона почне інтенсивно скльовувати тирсу, що призведе до порушення травлення, а в деяких випадках і до загибелі. 

Стружку в чистому вигляді не використовуйте, оскільки вона погано поглинає вологу. Її краще змішати в рівних частинах із торфом або солом’яною січкою. Порівняно з тирсою, стружка має переваги: вона не злежується й не утворює грудок.

Солом’яна січка має добрі теплоізоляційні якості, її можна використовувати як підстилку.

Торф — одна з найкращих підстилок. Його можна використовувати як у чистому вигляді, так і в суміші з іншими матеріалами. Недоліком є те, що за підвищеної вологості він забруднює птицю.

Підстилку можна настилати або в один прийом на увесь період утримання птиці, або шаром 5–7 см, а в міру зволоження (через кожні 10–20 днів) добавляти. В будь-якому разі товщина підстилки влітку не повинна перевищувати 10–12 см.

Насипаючи підстилку вперше або міняючи її, підлогу пташника бажано посипати вапном із розрахунку 0,5 кг/м².

Система утримання

У фермерських та присадибних господарствах для вирощування молодняку у весняно-літній період найбільш доцільною є табірна система утримання птиці, але можна утримувати її і в облаштованих пташниках із вигульними двориками (соляріями). Обладнайте їх навісами з низькою покрівлею, а під ними розмістіть сідала. Якщо площі під вигульні дворики недостатньо, тоді молодняк можна вирощувати в закритому приміщенні (таку систему утримання птиці використовують за великої її кількості та механізації окремих видів робіт).

Вирощуючи курчат, треба подбати про температуру в пташнику. Так, у перший тиждень її тримають на рівні 28...32°С, кожний тиждень знижуючи на 3...4°С. Щоб курчата не виходили із зони обігріву, біля джерела тепла зробіть сітчасту загорожу. Тривалість освітлення має бути 20–22 год, щоб курчата навчилися скльовувати корм, знаходити годівниці та напувалки.

На перше годування курчатам дайте пшоно, пластівці-геркулес. Крім цього, можна згодовувати круто зварені яйця (1 яйце на 10–15 курчат), очищені від шкаралупи й подрібнені. В перший тиждень курчат годуйте через кожні три години.

Починаючи з другого тижня, годуйте й напувайте їх із обладнаних годівниць і вакуумних напувалок. Годівниці заповнюйте на половину їх висоти. Вакуумною напувалкою може слугувати 1–3-літрова банка. Для цього її потрібно поставити в блюдечко на дерев’яні кубики (2х2 см). Слід пам’ятати, що потреба в воді змінюється з віком курчат. Так, у перші два тижні з розрахунку на 100 курчат потрібно 4,5 л; на третій-шостий тиждень — 6,7–9,0; сьомий-дев’ятий — 13,5; десятий-двадцятий — 18 л.

 Курчат можна вирощувати і в кліткових батареях. При цьому ефективніше використовується площа пташника. Як за підлогової, так і за кліткової систем утримання, фронт годівлі має становити 3 см довжини годівниці, а фронт напування — 1 см довжини напувалки на голову.

Підлогова система утримання (екстенсивна) характерна для невеликих господарств, яким властива сезонність у виробництві яєць або м’яса.

·  годівниці — можуть бути у вигляді жолоба. Щоб попередити розкидання корму та його забруднення, до дерев’яної годівниці приробіть бортики, а зверху — дерев’яну круглу палицю, що крутиться. Встановлюючи годівниці, пам’ятайте, що їхнє дно має міститися на 3 см вище від спини птиці; 

·  напувалки — забезпечують птицю достатньою кількістю води.

Управління і власність

Форма власності – приватна

Організаційно-правова форма підприємства – сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю

Майно – орендоване

 

Планування діяльності

В Україні без розвитку промислового птахівництва практично відсутня можливість вирішення проблеми досягнення раціональних норм споживання населенням м’яса і м’ясопродуктів. З розрахунку на одну особу споживання м’яса птиці протягом року повинно бути доведено до 25 кг, тобто порівняно з існуючим рівнем його слід збільшити на 60 %. Вважаємо, що у Львівській області ця проблема може бути повністю вирішена до 2015 р. Виходячи з цього, виробництво м’яса птиці (у забійній вазі) в області необхідно збільшити до 63,7 тис. т на рік. При цьому у господарствах населення прогнозується лише незначне збільшення виробництва м’яса птиці.

Для досягнення запланованих показників в області необхідно реконструювати наявні виробничі потужності, що простоюють, і збудувати нові бройлерні комплекси. Модернізація законсервованих бройлерних ком–плексів на основі новітніх технологій з використанням високо–продуктивної птиці та збалансованого корму промислового виготовлення може забезпечити виробництво м’яса птиці обсягом 13,6 тис. т на рік (табл. 1).

Точка беззбитковості проекту відповідає обсягу реалізації, починаючи з якого випуск продукції повинен приносити прибуток. Розрахований обсяг реалізації виготовленої продукції повинен порівнюватись з проектною виробничою потужністю підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1

Розрахунок виробництва м’яса курчат-бройлерів на законсервованих виробничих потужностях бройлерних та тваринницьких комплексів Львівської області (за умови їх реконструкції), в рік

Джерело: [[9]]

Точка беззбитковості розраховується як співвідношення величини постійних витрат до різниці ціни продукції і величини змінних витрат на одиницю продукції.

 

, де

 

BEP – точка беззбитковості в шт. (break even point);

FC –  постійні витрати (fixed costs);

P – ціна продукції (price);

VC –  змінні витрати на одиницю продукції (varied costs).

 

Постійні витрати  — витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які підприємство повинне сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель, споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітна плата апарату управління, витрати на охорону.

Змінні витрати — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля, вони спочатку зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва. З подальшим розширенням обсягів виробництва виникає фактор економії, і змінні витрати зростають повільніше, ніж збільшується обсяг продукції.

Один виробничий цикл вирощування бройлерів триває 42 дні і називається туром. За один тур вирощують 332000 голів птиці. Санітарний розрив триває 14 днів. Отже, за рік отримують 6, 5 оборотів. Через 46 днів бройлерів відправляють на забійний цех.

Один пташник вміщає 83000 голів птиці. Збереженість птиці приблизно складає 92% за весь тур вирощування. Найбільший падіж спостерігається в останні два тижні майже 3%. З початку туру вирощується 332000 голів птиці, а на кінець залишається–324000 голів бройлерів, падіж–8000 голів.

Постійні витрати підприємства на рік становлять 1022545 грн.

При відгодівлі курчат-бройлерів основні змінні витрати припадають на вартість кормів.

Вартість закупівлі 1 голови добового курчати складає приблизно 7 грн.

На весь період відгодівлі необхідно затратити в середньому 4,5 кг збалансованого комбікорму загальною вартістю 25,2 грн (5,6 грн. за 1 кг).

Сума всіх змінних витрат складає 32,2 грн.

Отже, для вирощування курчат-бройлерів середньою живою масою 2,3 кг, змінні витрати складають 32,2 грн.

Забійний вихід курчат-бройлерів складає в середньому 72%. При живій масі 2,3 кг забійний вихід буде становити 1,66 кг.

Реалізаційна ціна 1 кг курчат-бройлерів складає 35 грн. Отже, за 1 голову курчати-бройлера можна отримати 58,1 грн.

 гол.

Отже, беззбиткове вирощування курчат-бройлерів буде досягатись при утриманні 39481 гол. птиці.

 

Фінансове планування

План доходів та витрат на рік

Показники	Значення
Вартість реалізованої продукції, тис. грн	8366,4
Прямі витрати на виробництво реалізованої продукції, тис. грн	7697,1
Валовий прибуток, тис. грн	669,3
Адміністративно-збутові витрати, тис. грн	588,3
Операційний прибуток, тис. грн	81,0

 

Оцінка можливих ризиків

Для проекту найбільш суттєвими є наступні категорії ризику:

·        Політико-правові ризики

Законодавча сфера в Україні характеризується певною нестабільністю.  Прийняті раніше закони, покликані або захищати внутрішній ринок від імпортної конкуренції, або надавати податкові пільги вітчизняним виробникам, можуть бути змінені або втратити силу.

·        Ринкові ризики

Pинковий  pизик ознaчaє втpaту  pинкових позицій в  pезультaті появи сильних конкуpентів, втрату попиту на продукцію,  непідготовленість персоналу до забезпечення продажів у встановлених обсягах.

Дослідження ринку птахівництва та аналіз тенденцій його розвитку по окремих товарах показує, що доцільним є подальше його насичення, причому конкурентоспроможними будуть тільки ті учасники ринку, контрі зможуть сформувати замкнутий цикл виробництва.

·        Комерційні ризики

У зв'язку з нестійкими цінами на продукти, великою залежністю внутрішнього ринку м'яса від імпорту і купівельної спроможності основних категорій споживачів.

·        Природні ризики

Необхідно врахувати можливі несприятливі погодні умови під час заготівлі кормів. 

·        Виробничі ризики

У першу чергу це ризики виникнення епізоотій. Зниження ризиків забезпечується шляхом суворого дотримання технології утримання птиці, постійного ветеринарного нагляду і своєчасним проведенням протиепізоотичних заходів.