Міністерство аграрної політики та продовольства України

Львівський національний університет ветеринарної медицини

та біотехнологій імені С.З. Гжицького

Факультет економіки та менеджменту

 

 

БІЗНЕС-ПЛАН

 

підприємства з вирощування скороспілого

м'ясо-вовняного вівчарства

 

 

 

 

 

 

 

Львів-2012 р

 

 

                                                                    Зміст

 

1.Резюме

2. Аналіз ринку продукції вівчарства

3. Характеристика підприємницької діяльності у галузі вівчарства

4. Управління та власність підприємства

5. Планування діяльності підприємства з виробництва продукції вівчарства

6. Фінансове планування 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.                   Резюме.

Сьогодні галузь представлена 18 основними вітчизняними породами та 16 внутріпородними типами, які зосереджені у 25 племзаводах та 65 племрепродукторах в тому числі асканійського напряму та її буковинський тип. Найбільше господарств в Україні розводять українську гірсько-карпатську породу овець – 14 (15, 6%) загальної кількості господарств у галузі вівчарства. По кількості підприємств –виробників продукції вівчарства домінує Західний регіон України, на Закарпатську та Чернівецьку області припадає по 13 підприємств у кожній

Особливістю галузі є комплексна продуктивність, тобто підвищення ефективності галузі зумовлює вихід не лише м’яса, але вовни та молока. На сьогодні в Україні на частку баранини припадає менше 1 % всіх видів м’яса, а офіційні статистичні дані відносно споживання на душу населення вілсутні. Проте за прогнозними оцінками науковців ННЦ “ Інститут аграрної економіки” споживання баранини не перевищує 0,5 кг на людину в рік

Використання сучасних технологій та контроль за параметрами їх відтворення. Проте за умови вибору правильної породи і системи утримання рентабельність продукції вівчарства може перевищувати 60 %, оскільки в провідних племінних господарствах України перевищує 85 %.

Організація роботи передбачає

-   сучасні методи господарювання

-   зниження витрат виробництва

-   використання сучасного обладнання для осіменіння вівцематок

-   використання ефективної системи годівлі

Реалізація проекту дозволить:

- організувати сучасне тваринницьке підприємство з виробництва продукції вівчарства

- задовольнити потреби переробних підприємств у сировині

- створити 6 робочих місць

- дозволить зберегти генетичний потенціал ресурсв вівчарства у регіоні

- підвищити рівень продовольчої безпеки Львівської області відносно виробництва м’ясопродуктів .

 

2. Аналіз ринку.

Світовий досвід, особливо індустріально розвинутих країн (США, Англії, Франції, Німеччини, Канади та ін.), де останніми роками добре розвинуто м’ясне вівчарство, що забезпечує ринок високоцінною молодою бараниною У раціоні годівлі як підсисних вівцематок, так і кітних постійно присутні мінерально-вітамінні добавки

 Складна економічна ситуація в галузі у 1990-х роках зумовила ситуацію, коли навіть племінних тварин з спеціалізованих вівчарських підприємств відправляли на бійню, що суттєво погіршило стан племінної бази.

Чисельність поголів'я овець в Україні на 01.01.2010р. в порівнянні з відповідним періодом 1990 року скоротилась з 8,5 до 1,2 млн. голів або майже у 7 разів, виробництво вовни відповідно з 30 тис. тон до 4,2 тис. тонн або у 7 разів, виробництво баранини - у 9 разів. Постійно відбувається зростання імпорту баранини над його експортом, що призводить до зменшення виробництва продукції.

Питома вага споживання баранини скоротилася до 1,5 % у загальній структурі споживання м яса. Загалом у більшості розвинутих країн споживання баранини не перевищує 1,4 кг на людину на рік при раціональній нормі споживання близько 4 кг на людину. .при цьому товарність м яса при промисловій технологій розведення становить 80 % фактичного настригу, а молока – близько 46,5%. При цьому частка Львівщини у загальній чисельності поголів’я овець в Україні за 2006-2010 рр.залишається на рівні 0,5 %, хоча ще у 2000 р. частка у чисельності поголів’я становила 0,9 %.

Імпорт м'яса баранини в 2010 р становив 4 тони. В 2009 р. імпорт м'яса баранини склав 1 т. Разом з тим, слід відмітити, що експорт м'яса баранини за 2009 та 2010 роки склав значно менше і становив понад 1 тонну.

В умовах скорочення реалізації тварин на забій та загальній збитковості виробництва баранини виробництво баранини та ліквідацією стада через нестачу коштів для утримання здійснювали окремі підприємства регіону. Дані табл. 1 свідчать про загальне зменшення поголів’я овець у Львівській області

Таблиця 1

Поголів’я овець у різних категоріях господарств Львівської області

у 2001-2010 рр.(тис.гол.)

	2001	2006	2009	2010	2011	2001р. у % до 2011 р
Всі категорії господарств	8,2	5,2	5,1	5,7	5,4	65,8
у т.ч. сільськогосподарські підприємства	0,6	0,8	1,4	1,7	1,5	250
господарства населення	7,6	4,4	3,7	4,0	3,9	51,3

 

Слід зазначити, що за пореформений період суттєво погіршився потенціал продуктивності галузі в Україні та Львівській області, про що свідчать дані табл. 2 і табл. 3.

Таблиця 2

Виробництво баранини і козлятини в усіх категоріях господарств Львівської області

2000 - 2010 рр.(тис.т)

	2000	2005	2008	2009	2010
Україна	17,2	16,2	17,1	17,8	21,0
Всі категорії господарств Львівської області	0,1	0,2	0,2	0,2	0,2
У т.ч. господарства населення	0,1	0,2	0,2	0,2	0,2

 

 Зростання обсягів виробництва баранини в Україні, як свідчать дані табл. при збереженні стабільної ситуації в області свідчить про відсутність стимулів у попередні періоди щодо нарощування поголів’я овець з метою реалізації їх м ясного потенціалу. Однак основний обсяг виробництва баранини (98 % у Львівській обл.) забезпечують особисті селянські господарства, що загалом негативно (табл. 3)

 

Таблиця 3

Виробництво  баранини у Львівській області в 2000-2009 рр.

(до продукції у всіх категоріях господарств; відсотків)

	Сільськогосподарські підприємства					Господарства населення
	2000	2006	2007	2008	2009	2000	2006	2007	2008	2009

 

Вироблено м’яса (реалізовано худоби  і птиці на забій в живій вазі)	10,4	19,2	27,0	34,1	37,7	89,6	80,8	73,0	65,9	62,3
у тому числі
баранина і козлятина	-	0,8	0,6	0,9	2,0	100,0	99,2	99,4	99,1	98,0

 

Водночас суттєво зменшилося виробництво вовни у регіоні, особливо в господарствах населення, що забезпечують основні обсяги виробництва сировини. Проте позитивним є нарощування виробництва до 2 т у підприємствах Львівщини. (табл. 4)

Таблиця 4

Виробництво вовни в усіх категоріях господарств Львівської області

2000 - 2010 рр. (т)

	2000	2005	2008	2009	2010
Україна	3400	3195	3755	4111	4192
Всі категорії господарств області	21	15	12	12	12
у т.ч. сільськогосподарські підприємства	0	1	2	2	2
господарства населення	21	13	10	10	10

 

Зменшуються не лише обсяги виробництва продукції вівчарства, але і продуктивність, зокрема середній настриг вовни від однієї вівці в Україні та Львівській області (табл.  5,6

Таблиця 5

Середній настриг вовни від однієї вівці в Україні (кг)

	1990	2000	2005	2008	2009	2010
Господарства всіх категорій	3,4	3,0	3,5	3,5	3,6	3,4
Сільськогосподарські підприємства	3,4	2,4	2,6	2,7	2,8	2,3
Господарства населення	4,2	3,8	3,8	3,8	3,9	3,8
Виробництво вовни на 1 особу	0,6	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1

 

Середній настриг вовни, як свідчать дані табл. 5 і 6 в сільськогосподарських підприємствах України та Львівщини має тенденцію до зниження. Проте станом на 2010 р. продуктивність щодо настригу вовни в області у 2 рази нижча порівняно з середнім українським показником настригу вовни.

Таблиця 6

Середній настриг вовни від однієї вівці у Львівській області,(кг)

	1990	2000	2005	2008	2009	2010
Господарства всіх категорій	2,1	2,4	2,6	2,4	2,4	2,1
Сільськогосподарські підприємства	2,2	0,8	1,3	1,8	1,4	1,1
Господарства населення	1,8	2,7	2,8	2,6	2,7	2,5

 

Через порівняно низьку продуктивність у вівчарстві Львівська область займає лише 0,3 % у виробництві вовни або 21 місце в Україні. Розведенням овець займаються також з метою виробництва м’яса, що в умовах Львівщини характеризується нижчою збитковістю. Проте низький вихід приплоду ягнят на 100 вівцематок у Львівській області порівняно з середнім по Україні показником (72 гол) свідчить про існуючий комплекс галузевих проблем (табл. 7).

Таблиця 7

Вихід приплоду ягнят та козенят на 100 вівцематок старше 1 року в сільськогосподарських підприємствах України та Львівської області

у 1990-2010 рр, гол

	1990	2000	2005	2008	2009	2010	2010 р +/- до 1990 р. (гол)
Україна	92	67	77	72	76	72	-20 гол
Львівська область	94	48	61	64	42	43	-51 гол

 

Низький вихід приплоду на 100 вівцематок становить 67-72 гол проти 92 гол. у 1992 р. Водночас через низьку ефективність технологій виробництво вовни на 100 га сільськогосподарських угідь в області становить лише 0,7 кг. При цьому структура витрат на догляд та утримання овець повинна формуватися в розрізі статевих груп.

Таким чином створення сучасного підприємства з розведення овець м'ясо –вовняного напряму продуктивності (прикарпатський тип) у Львівській області дозволить створити конкурентоспроможне виробництво і забезпечити занятість випускників фахових спеціальностей ВНЗ регіону.

 

3. Характеристика підприємницької діяльності.

 

З метою одержання сталого прибутку підприємство орієнтуватиметься на промислове вирощування та реалізацію продукції вівчарства комплексного призначення за різних систем вирибництва. Технології інтенсифікації орієнтуються на підвищення інтенсивності виробництва продукції вівчарства порівняно з досягнутими у Львівській області у конкурентів на 1 га сільськогосподарських угідь. При цьому основна увага приділятиметься раціональному використанню природної кормової бази та штучного підкорму при цьому намагаючись уникати різкого переходу від пасовищних соковитих до сухих кормів. Підприємство планує в подальшому розширювати перелік послуг за рахунок підвищення кваліфікації персоналу та консультацій з штучного осіменіння та системи розведення, а також майстер класів з стрижки руна у вівчарстві.

 

4. Управління і власність.

Підприємство з вирощування овець буде створено у формі приватного підприємства. Однією з переваг підприємства розглядається можливість сплати фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки частка сільськогосподарської продукції у структурі річної реалізації продукції, робіт послуг буде становити 80 %. Перевагою вибору даної юридичної форми є оперативне на управління та спрощені підходи до оподаткування, що зменшує витрати на адміністративно-управлінський апарат. Кількість працівників підприємства становитиме 6 осіб, що дозволить вчасно реалізувати основні управлінські та виробничі операції. При цьому підприємство орендуватиме у Львівській області (на 10- річний період) та частину сільськогосподарських угідь (у середньострокову оренду) у селян на основі групування земельних паїв з метою пасовищного утримання поголів’я

Витрати на корми у структурі собівартості продукції залежно від обраної системи утримання можуть коливатися від 26 % до 40 %.

Орендні відносини підприємство здійснюватиме на основі Закону України “Про оренду державного майна”, “Про оренду землі” стосовно організації раціонального використання земельних ресурсів у Львівській області. Спеціалізація у вівчарстві передбачає раціональну організацію робочих процесів, у тому числі організацію системи пасовищного утримання, ветеринарного обслуговування, забою тощо.

       З урахуванням витрат пов’язаних з орендною платою (у межах 400 грн/га), що відповідає середнім показникам у Львівській області, власне часткове забезпечення кормами гарантує їх якість, що особливо важливу при

існуючій динаміці цін на фуражні культури. Обов’язки директора та бухгалтера на початковому періоді виконуватиме один працівник, що дозволить  оптимізувати витрати на заробітну плату.

 

        5. Планування діяльності

Для здійснення діяльності підприємство не залучає кредитні ресурси, а функціонує на засадах самофінансування акціонерного капіталу.

Незважаючи на традиційність галузі вівчарства в окремих районах передкарпатської та карпатської зони на Львівщині, порівняно низька продуктивність при живій масі вівцематок 25-35 кг та річному настригу немитої вовни менше 1,5 кг

 

 

Рівень рентабельності виробництва основних видів продукції вівчарства у Львівській області у 2000-2010 р. (відсотків)

	2000	2003	2004	2005	2007	2008	2009	2010
М’ясо овець та кіз	-70,6	-61,0	-66,6	-46,9	-22,2	50,9	-9,0	-7,6
Вовна	-100,0	-66,7	-28,6	0,0	-75,3	-61,7	-39,8	-41,6
Всього по області вовни, ц.	4	4	1	7	14	18	25	21

Реалізація на забій овець зумовлена через регіональну диференціацію купівельної спроможності населення, яка традиційно нижча в Західному регіоні України незважаючи на існування історичних традицій розведення овець. У продукції вівчарства вміст холестерину нижчий ніж у свинині та яловичині, що зумовлює формування попиту на екологічно чистішу та здорову продукцію, а кормова база гірських схилів та передгір’я Карпатського регіону за певних умов буде раціонально освоюватися завдяки невибагливості до кормів, стійкості до захворювань. Водночас зростаючий попит на молоду баранину у регіоні загалом незадоволений з урахуванням того, що вартість 1 кг приросту молодняку – 6-8 к.од, а дорослого поголів’я -10-15 к.од. Середньодобові прирости овець становлять 48 г (15-17 кг баранини), настриг вовни – 2 кг, та 45 кг овечого молока

В сільськогосподарських підприємствах бонітувальна оцінка овець здійснюється у 6 та 18 місяцях. Проте проблема консолідації поголів’я при промисловому вирощуванні продукції вівчарства залишається достатньо вагомою, а регіональні програми розвитку цього напряму продукції у Львівській області фактично не реалізуються.

Відповідно кількості заготовлених кормів та домінуванні особистих селянських господарств, які на Львівщині обмежені площею земельного паю сім’ї:

• 1 га - 32,8 ц кормових одиниць, рекомендовано в тваринництві господарства утримувати 3 вівці;
• 3 до 12 га доцільно вирощувати кормів в межах 94-334 ц кормових одиниць та утримувати 8-40 овець;

Закупівля 15 вівцематок буде коштувати відповідно до середніх ринкових цін у межах 35 тис.грн. З урахуванням одного окоту на рік в перший рік можна отримати до 15 ягнят. З урахуванням першого року діяльності підприємств можливі втрати 10 % приплоду.  Для утримання цього поголів’я овець лише до отримання потомства витрати на корми становитимуть у межах 7,5 тис. грн. 

          При відгодівлі 15 ягнят протягом 7 місяців одержимо по 18 кг баранини. Однак оскільки у процесі відтворення не використовується штучне осіменіння, вихід баранчиків і овечок приймається у співвідношенні 50:50. При цьому з урахуванням ускладнень на відновлення племінного матеріалу, вівці залишають на подальше відтворення стада.    

.           

6. Фінансова модель

Рівень рентабельності формується під впливом середньої ціни реалізації та собівартості продукції. Згідно даних обласного управління статистики визначено економічні показники виробництва продукції вівчарства в сільськогосподарських підприємствах регіону за 2008-2010 рр

 

Рік	Собівартість, грн./ц		Ціна реалізації, 1ц		Рівень рентабельності, %
	Вовна	М'ясо	Вовна	М'ясо	Вовна	М'ясо
2008	1854	1229	440	1768,9	-48,4	-17,3
2009	2559	1314	530	1808,4	-35,6	-12,6
2010	2766	1989	548	1817,9	-34,8	-11,1

 

Продуктивність овець з кожним роком зростає проте неефективні механізми ціноутворення та відсутність реальної підтримки ускладнює розвиток галузі  в Україні. Незважаючи на динаміку зростання середніх реалізаційних цін собівартість виробництва 1 ц вовни достатньо висока, що зумовлює від’ємну рентабельність, яку складно перекрити реалізацією інших видів похідної продукції у вівчарстві.

Залежно від зазначених рівнів собівартості кормів, продуктивності овець, вартості основних і обігових засобів виробництва, визначають витрати на 1 т продукції, їхню структуру за елементами витрат.

Розглянемо економічну ефективність виробництва продукції вівчарства у запропонованому для створення підприємстві.

 

З урахуванням наведених даних здійснимо просте екстраполювання тенденції розвитку господарства на майбутні періоди 2012-2015 рр.

Таблиця 8

Економічна ефективність виробництва продукції вівчарства 

Показник	2012р.	2013р.	2014р.	2015р.
Поголів'я овець, голів	102	113	116	119
Виробництво вовни, ц	11	16	11	18
Середній настриг вовни на 1 голову, кг	2,9	2,6	1,8	3,1
Вихід ягнят на 100 вівцематок, голів	53	57	55	66
Реалізація продукції, ц	3	5	2	6
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	1,0	3,4	2,8	3,7
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	3,0	3,2	2,6	3,5

 

 

7. Оцінка можливих ризиків та загроз.

 Ризик у бізнесі з м'ясо-вовнового вівчарства набуває стохастичного характеру, що зумовлює необхідність для власників та потенційних інвесторів адекватно оцінювати можливості та загрози.

 

Таблиця 9

SWOT-аналіз орієнтований на визначення можливостей розвитку сільськогосподарського підприємства з м'ясо-вовнового вівчарства

 

Об’єкт аналізу	Сильні сторони		Можливості	Слабкі сторони	Загрози
1. Технологія виробництва	Традиційні технології виробництва		Наявність технічної основи для дотримання технологій виробництва.	Відсутність ресурсозберігаючих технологій. Обмежена кількість кваліфікованих трудових ресурсів. Неоптимальна чисельність персоналу	Невідповідність якості продукції національним ДСТУ. Втрата конкурентоспроможності на ринку
2. Технічна складова виробництва	Можливість імпорту технічного обладнання з країн ЄС		Використання традиційних технологій для виробництва органічної продукції вівчарства	Моральна і фізична зношеність основних фондів. Зростання собівартості виробництва, в .т.ч. через підвищення орендної плати	Обмежені можливості  впровадження ресурсозберігаючих технологій
3. Продукція підприємства	Виробництво традиційних видів продукції. Зростаючий попит споживачів на продукцію вівчарства..		Дотримання технологій виробництва. Сформовані канали збуту. Можливість організації переробки сировини на підприємстві. Зростаючий попит на баранину	Відсутня диверсифікація виробництва, тобто освоєння нових видів виробництва. Сезонне коливання закупівельних цін	Зниження ефективності виробництва в цілому. Зниження фінансової стійкості підприємства внаслідок затримок оплати поставленого на переробку молока овець
4 Інвестиційні проекти	Розробка галузевими науковими установами типових інвестиційних проектів. Регіональні програми розвитку галузей тваринництва		Реалізація інвестиційних програм. Розширення і розвиток виробництва. Удосконалення виробничої і соціальної в інфраструктури сільській місцевості . Автоматизація і інформатизація виробництва	Зниження інвестиційної активності в умовах кризи. Обмеження щодо залучення кредитних ресурсів.	Зниження ефективності виробництва. Програми цільової державної підтримки модернізації галузі вівчарства або програми селекції  можуть бути секвестровані
5. Оновлення основних фондів	Участь у міжнародних проектах.		Програми лізингу обладнання для тваринницьких комплексів та племінних тварин. Придбання вживаного закордонного обладнання з країн Європи. Довгострокова співпраця з мережами торгівлі.	Скорочення пропозицій щодо лізингу обладнання. Ускладнення вимог при оформленні договорів лізингу	В окремі роки  бюджетні програми часткової компенсації кредитів для сільськогосподарських підприємств при придбанні вітчизняної / закордонної техніки не виконуються
6. Кредитна політика підприємства		Механізм субсидування відсоткової ставки за залучені кредити з бюджету. Проектне фінансування	Можливості залучення кредитних ресурсів за нижчою відсотковою ставкою для реалізації інвестиційних проектів від ЄБРР, МФК тощо	Погіршення кредитної історії багатьох підприємств. Вищі вимоги до позичальників. Непрозора процедура розподілу бюджетних коштів через Державне агентство інвестицій та розвитку	Зменшення можливостей щодо оновлення основних фондів, неможливість покриття касових розривів оборотних коштів
7. Співробітництво з науковою сферою		Урахування специфіки і регіональних особливостей розвитку АПК  при розробці відповідних новацій. Низька вартість ліцензій. Високий рівень  фаховості науково – технічних працівників	Залучення провідних науковців для консультацій щодо підвищення ефективності виробництва і удосконалення виробничих процесів. Регіонально адаптовані інноваційні технології  вирощування у вівчарстві. Організація співпраці “наука - бізнес” через організацію модельного  впроваджувального підприємства. Співпраця з регіональними центрами інноваційного розвитку Держінвестицій	Застаріла матеріально – технічна база наукової сфери. Бюрократичні процедури при придбанні ліцензій в державних наукових установах.	Зменшення реальних бюджетних асигнувань на наукові дослідження. Перешкоди у створенні малих інноваційних підприємств при ВНЗ та НДІ для комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності.