Один із унікальних пам’яток Старокостянтинівщини – садиба Самчики – палацо-парковий ансамбль ХVІІІ ст. – початку ХІХ ст.

Серед порослих густими дубовими лісами пагорбів, сонячних галявин і перелісків, на березі річки Случ, поодаль від двох сіл Самчики і Остриківці, на переломі ХVІІІ та ХІХ віків створюється чудовий витвір рук людських і природи – садиба Самчики.

Центром ансамблю є садибний палац із білокам’яними колонами порталів, побудований на початку ХІХ ст. невідомими майстрами та архітектором. Вірогідно, що зодчим Самчиківського ансамблю     міг     бути  відомий  польський архітектор Якуб Кубіцький, що працював в центральній Польщі й на терені Волині.

Палац одноповерховий з напівпідвалами прямокутної форми - довжиною 44м, шириною 16,5м й висотою 14м. Головний фасад повернуто до півночі. Дах палацу чотирьохсхиловий із чотирьма широкими коминами та напівкруглими люкарнами.

Фасад має 15 вікон, на п'яти середніх вікнах виступає глибокий пор­тик, на шести іонічного ордеру колонах, поставлених близько до краю галереї і шести пристінних напівколонах. Колони тримають антемблемент із великим приплюснутим трикутним фронтоном, оточений карни­зом із розеток і кронштейнів. Всередині фронтону овальна рама із лавро­вого вінка, увінчана графською (шляхетською) короною.

З правої сторони герба знаходиться горорізьба сидячої богині земле­робства й достатку Деметри-Церери з рогом достатку і грушею в руці. З лівої - зображення сидячої богині краси й кохання Венери-Афродіти із вінком в руці над головою. Головні вхідні двері, як і всі вікна фасаду, обрамлені ліпним кар­низом, увінчані трикутними сандриками, що спираються на вигнуті кронштейни.

Домінантою паркового фасаду є середній, дещо підвищений, трьохбічний ризаліт з розкрепованими кутами, замкнутий карнизом на кронштейнах   і прикриваючими купол стінками, декоровани­ми орлами з розпростертими крилами, гротескними мотивами і гірляндами.

Ризаліт виступає терасою, обрамленою балюстрадою та портиком з двома парами іонічних колон, з трикутним фронтоном, подібним до па­радного, на якому горорізьба з мотивом атрибутів військової доблесті й слави: кіраса, щит, шабля, фасції. Вхідні двері і два вікна на боках ри­заліту мають півкругле завершя. Із-за схилу пагорба, що падає до річки Случ, на якому стоїть палац, фасад парковий є значно вищим від пара­дного, через що з тераси портика до парку веде десять кам'яних сходин, в минулому дерев’яних.

Парковий портик   палацу  прикрашають два леви, які повернуті один до другого головами. Скульптурні зображення левів милують зір численних відвідувачів садиби.

Незвично багато оздоблені ліпним декором парадні зали.

Найкрасивішою є Кругла велика вітальня в середині парадної анфілади із куполовидною стелею. Антамблемент стелі спирається на вісім пар струнких, полірованих під слонову кістку, колон корінфського ордеру на квадратних базах. Куполовидну чашу стелі покриває плетінка, поля якої   заповнюють   розетки   різної   величини    і   форми.  Плетінка   зібрана   в   горішній  частині меншим колом з тіснішим оздобленням, разом з майстерно виконаним карнизом, переходить в гладкий блакитний плафон із плинучими хмарками і стрижами в польоті. В блакитному кольорі виконано і все тло купола, лише плетінка й розетки, а також інші ліпні декори - білого кольору. Стіни зали, із тиньком штучного мармуру блакитно-зеленого кольору, розчленовані сімома нішами з напівкруглим     карнизом. З напівкруглих завершень ніш звисають гірлянди квітів і фруктів, пов'язані стрічками. Підлога складалась із набору різних порід дерева із рослинно-геометризованого візерунка середньої частини кола, від якої світлі й темні промені відходили до країв зали. Із плафону куполоподібної стелі звисала вели­ка, майже на всю височінь зали, кришталева люстра на свічках.

На початку XIX ст. до садиби вели красиві ворота, поставлені під пря­мим кутом до вісі палацу.

Ворота - два квадратних високих рустованих пілони, увінчані широ­кими карнизами. Пілони мають масивні крила - мури, що з'єднуються між собою схилом, під яким пройоми прямокутних хвірток. Стулки брами були виконані із дуба у вигляді ромбовидної плетінки. Два десятиметрові  невисокі му­ри із неглибокими прямокутними нішами, вигнуті півколом, зв'язували Графські ворота із двома ідентичними офіцинами.

 

         Садиба Самчики одна із найкраще збережених на терені Хмельницької області.